За даними Opendabot, 41,3% державних підприємств в Україні, які подали звітність за 2024 р., виявилися збитковими.
В абсолютних цифрах – 277 державних підприємств офіційно були збитковими.
З одного боку, це трохи менше, ніж у попередні роки (313 у 2023 р. і 389 у 2022 р.). Але з іншого боку, цього року явно менше держпідприємств подали звітність – станом на зараз, лише 671 (за 2023 р. – 789, за 2022 р. – 797). Тому загальна кількість збиткових державних підприємств насправді може бути явно більшою.
Якщо ж подивитися на частку збиткових держпідприємств серед тих, які вже подали звітність, то частка збиткових, на жаль, знову після 2022 р. (48,8%) почала зростати – з 39,7% у 2023 р. до 41,3% у 2024 р.
Загальний обсяг збитку держпідприємств за 2024 р. важко порахувати у т.ч. через велику кількість держпідприємств, які не подали звітність (передовсім, на окупованих і прифронтових територіях). У той же час, лише по ТОП-5 найбільш збиткових державних підприємствах сума збитку перевищує 3,5 млрд. грн.
Зокрема, за минулий рік найбільш збитковими державними підприємствами стали Східний гірничо-збагачувальний комбінат – 1,2 млрд грн збитків, аеропорт “Бориспіль” – 1,1 млрд, Регіональні електричні мережі – 732 млн грн, “Львіввугілля” – 301 млн грн та “Енергоринок” із 261 млн грн збитків.
По аеропорту «Бориспіль» причина боргів цілком зрозуміла (аеропорт не працює, бо український авіапростір закритий через війну, але певні витрати на утримання приміщень, техніки, території, на виплату зарплат «Бориспіль» продовжує нести). По більшості інших учасниках ТОП-5 причини боргів теж очевидні (наприклад, неплатежі з боку отримувачів послуг – зокрема, з постачання електроенергії).
А от по «антилідеру» серед найбільш збиткових держпідприємств – по Східному гірничо-збагачувальному комбінату (СГЗК, м. Жовті Води, Дніпропетровщина) – ситуація доволі цікава і дивна. Це унікальне підприємство – один з найбільших видобувних центрів урану в Європі і один з лише 28 великих центрів видобування урану в світі.
У підприємства є дві шахти з видобутку урану, ще одна будувалася. На Кіровоградщині раніше СГЗК навіть будував завод з виробництва ядерного палива, що міг би посилити енергетичну незалежність України. Але проект був за участі росіян, тому після 2014 р. проект було зупинено. У 2018 р. частку росіян була готова викупити китайська компанія.
Є виробництво з переробки урану, сірчаної кислоти, окремих товарних категорій для атомних електростанцій, машино- і приладобудівної продукції, є можливість надавати цілий спектр послуг – від транспортних до науково-дослідних і конструкторських.
Але при всьому цьому з 2020 р. СГЗ часто і довго перебував у простої. Працівники по півроку не отримували зарплату. Причому найбільші проблеми почалися в СГЗК під час «міністерювання» скандального Германа Галущенка – ще з 2021 р., коли команда «ефективних менеджерів» міністра по суті зупинила роботу СГЗК на півроку.
Пізніше, у 2022 р. частину виробництва – зокрема, уранового комбінату, сірчаної кислоти – вдалося відновити. Але Галущенко і його скандальний заступник Олександр Хейло (якого пізніше було заарештовано за хабар у 500 тис. доларів) чинили значний тиск на СГЗК – блокуючи його роботу і намагаючись поставити своїх людей до керівництва СГЗК.
Все це знову повернуло кризу на підприємство. Видобуток уран оксидного концентрату – головної сировини для українських АЕС – за останні 5 років впав на СГЗК з близько 1000 до 200 тонн (при річній потребі українських АЕС, включаючи Запорізьку – близько 2500 тонн).
Зважаючи на те, що за минулі пару років вартість урану на світовому ринку зросла в рази, втрати України через зниження видобутку СГЗК і вимушений імпорт урану складають, за підрахунками засновниці ГО «Антикризовий експертний ядерний центр України» Ольги Кошарної, понад 3,6 млрд. грн., а з урахуванням несплачених податків – понад 5 млрд. грн. на рік.
От таким чином влада і перетворює унікальні державні підприємства на найбільш збиткові в Україні.