Поточна аналітика

72% українців покладають на Зеленського відповідальність за корупцію оточення

За результатами опитування КМІС, проведеного 12–21 вересня 2026 року, 72% респондентів відповіли, що президент Володимир Зеленський несе особисту відповідальність за корупційні дії свого оточення; 25% із цим не погодилися, 3% не визначилися.

Результат опитування ставить руба питання про політичну відповідальність глави держави за людей, яких він приводить до влади, підтримує на посадах або не відсторонює після серйозних корупційних претензій.

Тут доречно згадувати і політичний стандарт, який сам Володимир Зеленський використовував, коли йшов у президенти у 2019 році. Тоді корупційні скандали навколо представників влади були важливою частиною його критики попередньої влади.

Якщо принцип полягає в тому, що президент несе політичну відповідальність за свою команду, цей принцип логічно застосовувати незалежно від прізвища президента.

Політично значущим залишається питання: якою була реакція президента на конкретні корупційні справи та скандали серед високопосадовців і чи були після них кадрові, інституційні та правові наслідки.

Під час війни вимоги до такої реакції лише зростають. Бюджетні гроші — це ресурс оборони, підтримки військових, ветеранів, громад і критичної інфраструктури.

Тому замість декларацій про боротьбу з корупцією потрібні прозорі кадрові рішення, незалежність НАБУ і САП, захист антикорупційної інфраструктури від політичного втручання, відкриті там, де це не шкодить обороні, закупівлі та реальна парламентська підзвітність уряду.

Найважливіший критерій тут однаковий для будь-якої влади: недостатньо сказати, що конкретний чиновник відповідає лише сам за себе.

Політична відповідальність керівництва держави проявляється в тому, кого воно призначає, кого залишає на посаді після обґрунтованих претензій, чи створює умови для незалежного розслідування і чи змінює систему, яка дозволяє зловживанням повторюватися.

Саме ці конкретні дії, а не політичні гасла, дають громадянам підстави оцінювати ефективність антикорупційної політики.

Тож давно актуальне питання коаліції єдності та професійного уряду порятунку, які забезпечать ефективне, а не корупційно-дилетантське, управління.