В інтерв’ю Українському радіо Л.Кравчук заявив, що «якщо якась гуманітарна катастрофа станеться, пов’язана з водою, то людям можемо дати воду». Правда, сказав, що громадяни України «в житті ніколи не підуть на те, щоб поставляти воду промисловим підприємствам, військовим базам». Варто зауважити, що 10 серпня 2020 року прем’єр-міністр України вже робив аналогічну заяву.
Отже, є питання суто технологічного характеру: як можна контролювати, куди піде «відновлене» водопостачання в Крим – мешканцям окупованого Криму чи підприємствам?
Є інше питання щодо Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року. Згідно з Женевською конвенцією, обов’язок забезпечення водою, харчами, медичними послугами – виключно на країні-окупанті. Тому до часу деокупації півострова відповідальність за водопостачання Криму – на російській владі.
- У 2020 році низка депутатів вже робили заяви щодо відновлення водопостачання в окупований Крим – Давид Арахамія, Юрій Камельчук, Юрій Арістов, ще раніше у липні 2019 року ідею відновлення подачі води в Крим підтримав Данило Гетьманцев.
- 6 березня 2020 року про можливість подачі води в Крим заявляв Премєр-міністр України, що тоді викликало дуже жорстку реакцію суспільства.
- А на початку червня 2020 року був провал голосування в Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин проекту Постанови про Заяву Верховної Ради України щодо спроб відновлення масштабного водопостачання по Північно-Кримському каналу до тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та закликів про нібито потребу такого відновлення №3207.
Все це може свідчити про тіньові домовленості з російською владою про можливе відновлення водопостачання в Крим у контексті переговорів по ситуації на Донбасі.