Україні потрібна зброя, санкції проти РФ та інша допомога. Саме такі задачі мала вирішити в США делегація на чолі з Андрієм Єрмаком і Юлією Свириденко.
Принаймні 4 червня делегація провела аналітичний брифінг щодо актуальної безпекової, економічної та гуманітарної ситуації в Україні для 23 сенаторів з обох партій Конгресу США.
Але це – певно, єдиний результат. Усе інше – або в нуль, або в мінус. Допомоги немає. Родовища літію американцям пообіцяли – а допомоги жодної. Трамп продовжує говорити про Україну в стилі «у них було дві башточки, вони впали».
То що робив у США Єрмак? Для чого він витрачав державні кошти, добираючись президентським літаком, залишається загадкою.
- Мету свого візиту Єрмак сформулював так: «Наша повістка доволі комплексна. Плануємо говорити про оборонну підтримку та ситуацію на полі бою, посилення санкцій проти Росії, зокрема законопроєкт сенатора Грема. Також обговоримо Угоду про створення Інвестиційного фонду відбудови, яку раніше підписали». Йшлося і про питання повернення Росією депортованих українських дітей та підтримку цього процесу, а також пропаганди росіян, повʼязаної з питаннями церкви.
- Очільник ОП також анонсував «багато зустрічей з демократами й республіканцями», а також «з командою президента Дональда Трампа».
Однак жодних видимих результатів цього візиту немає. Єрмак справді привіз з США можливі санкції. Але є нюанс… Трамп заявив, що запровадить санкції… проти України, якщо не буде просування до миру.
З офіційної інформації відомо, що Єрмак «провів зустрічі для зміцнення підтримки України, зокрема із заступником державного секретаря США Крістофером Ландау». Ось, власне, і все.
Раніше Єрмак розповів, про що говорив з американською стороною таке: «Ми обговорили в Білому домі, Держдепартаменті та Конгресі нові санкції проти РФ. Вони мають бити по болючому – енергетиці, нафті, банках. Так, санкції працюють. Але їх має бути більше й швидше. І вони мають бути скоординовані з ЄС».
Однак традиційних спільних фото з рукостисканнями та виходів до преси цього разу майже не було. Вірніше, фото є, але вони якраз дають підстави говорити, що, наприклад, Рубіо, навіть не пустив Єрмака в свій кабінет. А зустріч з Келлогом відбулася у коридорі.
Це може свідчити про те, що заявлені зустрічі Єрмака якщо й були, то дуже короткі і не мали жодних реальних просувань. Ніхто з названих Єрмаком осіб в США не коментував і не згадував про ці зустрічі. А ознакою перебування Єрмака у Білому Домі стало фото з офіційного каналу голови канцелярії Зеленського, на якому Єрмак зображений біля іншого фото, де Джей Ді Венс та Володимир Зеленський розмовляють у Римі.
На відміну від цього візиту, поїздка української делегації з Єрмаком у грудні минулого року, широко висвітлювалася іноземними ЗМІ.
Сам факт, що керівник президентської канцелярії летить урядовим бортом без попередньо узгодженого й публічно задекларованого плану переговорів, свідчить про непрозорість витрачання державних ресурсів. У час, коли кожна гривня бюджету повинна працювати на оборону, демонстративні «піар-вояжі» без відчутного результату виглядають щонайменше марнотратством.
Відсутність підтверджених зустрічей на високому рівні та зведення публічної звітності до кількох коридорних фото означають, що особисті контакти Єрмака більше не сприймаються у Вашингтоні як чинник, здатний забезпечити змістовний діалог. Це б’є по головному – по здатності України конвертувати волю до спротиву агресорові у зовнішньополітичні здобутки.
На жаль, що «командою Зе» інституційність зовнішньої політики підміняється персоналізацією дипломатії. Замкнення «американського треку» на двох-трьох людей (Зеленський, Єрмак, Свириденко та невизначене коло радників) робить Україну залежною від їхнього особистого сприйняття за кордоном.
Опозиція багаторазово застерігала: без залучення профільного МЗС, парламентських комітетів і широкого спектра політичних сил Київ втрачає маневр і глибину переговорів. Реакція США – небажання приділяти час Єрмаку – підтверджує слушність цих застережень.
Влада ігнорує ці застереження, і щодня зростає ризик втратити дипломатичний темп і, відповідно, критично важливу військово-економічну підтримку для України, що стікає кров’ю.