- Начальник Генерального штабу — Головнокомандувач Збройних сил України Р. Хомчак переклав відповідальність за провал держоборонзамовлення, зокрема закупівлю новітніх видів озброєння, на «низи». Мовляв, це командири «на передку» не потребують «Вільхи», а він не може їм заперечити, оскільки планування оборонних закупівель цуг року відбувалося за принципом знизу вверх у межах виділених коштів.
- Принаймні так можна зрозуміти його плутану відповідь на питання, чому не закупаються ракетні комплекси з коригованими ракетами «Вільха» вітчизняного виробництва. Зокрема, він відзначив, що «Генштаб не зобов’язаний підтримувати ті, чи інші українські оборонні підприємства, чи окремі галузі промисловості. Він є споживачем кінцевої продукції, а не спонсором вітчизняного ОПК». Виходячи з цього і відбувається формування потреб для армії.
- Скидається на те, що це недолуге виправдання було придумане нашвидкуруч, аби виправдати провал переозброєння української армії або навіть дій, які можуть бути кваліфіковані як державна зрада.
- При цьому нинішні заяви начальника Генштабу суперечать попереднім позиціям оборонного відомства. Так, у лютому поточного року, пресслужба Міноборони оприлюднила заяву, в якій радісно оголосила, що у порівняні з 2019 роком фінансування ракетної програми буде збільшено на 300 млн. грн. Зокрема, у 2020 році сплановано закупівлю близько 3000 ракетних комплексів та ракет до них на суму понад 2,4 млрд. гривень – «відповідно до доручення Президента України», як підкреслюється у цьому повідомленні.
- МОУ також спростовувало публікацію Ю.Бутусова, в якій він висловлював занепокоєність можливим припиненням ракетних програм за нової влади. А секретар РНБО Олексій Данілов запевняв: «Ми чітко розуміємо, що наш ракетний щит має бути міцним. І все, що стосується ракетних програм – вони будуть фінансуватися відповідно до всіх нормативно-правових актів, прийнятих раніше».
- Бойові дії у Нагірному Карабасі на практиці довели переваги високоточної зброї. З огляду на це, відмова від такої зброї в українській армії рівнозначна послабленню оборонного потенціалу країни.
- На відміну від «Смерча» радянського і російського зразків, які б’ють по площині, кожна пускова установка «Вільхи» здатна вразити 12 різних цілей. І окрім оптимального поєднання дальності, точності та бойової потужності, українська «Вільха» має ще одну перевагу – ціну. Ракета не використовує дорогі багатоканальні системи наведення та керування, що робить її дешевшою у виробництві, аніж «Точка» чи «Іскандер».
- І якщо закупівля ракет справді мала здійснюватися відповідно до доручення Президента України, то Хомчак у прямому ефірі заявив про свавільне невиконання такого доручення (не кажучи вже про раніше затверджені нормативні акти). Таким чином, може йтися про явні ознаки саботажу у створенні ракетного щита України.
- Такий саботаж може призвести до того, що Україна залишить елітний клуб з менше ніж десятка країн, які мають повністю замкнений цикл виробництва високоточних ракет: розробка, виробництва двигунів, корпусів, палива, бойової частини, систем наведення і управління. Між тим, за часів президентства Порошенка, Україні вдалося це зробити лише за 3,5 роки.
Тому виникає питання щодо бездіяльності Верховного Головнокомандувача, який або свідомо закриває очі на ці дії керівництва МОУ та Генштабу, або навіть схвалює їх. Бо колаборантам, які так прагнуть «перестати стріляти» та позаглядати в очі Путіну, явно не потрібна сильна українська армія.