Як свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), рівень довіри до Володимира Зеленського на початку березня зріс до 62%, що на 9% більше порівняно з лютим.
Погана новина для Зеленського і хороша для країни: довіра до Зеленського не є беззастережною, що відображається в значній частці тих, хто йому «скоріше» (а не «повністю») довіряє.
Між кінцем січня і серединою лютого 2026 року рівень довіри В. Зеленському помітно знизився – з 61% до 53% (і водночас з 33% до 41% стало більше тих, хто йому не довіряв).
Як зазначають соціологи, з 62% тих, хто довіряє Президенту В. Зеленському, 28% «повністю» довіряють, а більшість (34%) – «скоріше» довіряють. Це свідчить про те, що є значний сегмент, більш сприйнятливий до ситуативних коливань, що може відображатися в коливаннях довіри Президенту.
По-простому – було холодно і без світла – рівень довіри знижується, прийшла весна – і настрій покращився, і Зеленський виглядає більш гідним довіри.
Але як тільки станеться щось, що впливатиме на соціальне самопочуття суспільства – рівень довіри до Зеленськго знов впаде.
Тобто коливання рівня довіри до Зеленського визначається не його «непересічною особистістю», а впливом зовнішніх/внутрішніх обставин.
Це означає, що значна частка українців свідомі реального рівня компетентності Зеленського, але продовжують його терпіти, оскільки навала з північного сходу є більшим злом.
На загал, рівень довіри українців до Президента зростає в критичні для країни моменти.
Нагадаємо, що до початку 2021 року рівень довіри до Зеленського знизився вдвічі: довіряли – 39,5%, не довіряли – 54,3%. Але одразу після повномасштабного вторгнення росії йому довіряли 90% громадян – більше, ніж після обрання у 2019 році.
Рейтинг президента зростає також на тлі непростих відносин із Трампом та перипетій мирних переговорів.
Тож така динаміка свідчить про ефект «об’єднання навколо прапора», який традиційно виникає у періоди зовнішньої загрози. Це кредит довіри, який надається не персонально президенту, а інституції держави в умовах війни.
І саме тут криється ключова проблема: влада Зеленського схильна трактувати цей кредит як безумовну підтримку власної політики, тоді як суспільство фактично демонструє терпіння, а не схвалення.
У демократичній державі така ситуація потребує не самозаспокоєння, а підвищеної відповідальності – передусім у питаннях якості державного управління, прозорості рішень і реального зміцнення обороноздатності.
Адже щойно зовнішній фактор перестане перекривати внутрішні проблеми – економічні труднощі, провали в управлінні чи корупційні скандали – цей умовний баланс може швидко змінитися.