За даними аналізу, підготовленого спільно з Мінінфраструктури, Мінекономіки та НБУ, які оприлюднила Київська школа економіки (KSE Institute), загальна сума прямих збитків, завданих нерухомості, іншій інфраструктурі, транспортним засобам та запасам України внаслідок повномасштабного вторгнення росії, зросла до $197,5 млрд. Порівняно з попередньою оцінкою у $169,8 млрд станом на листопад 2024 року сума збитків збільшилася на 16%.
За даними Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5), за чотири роки повномасштабного вторгнення Україна зазнала прямих збитків на 195 млрд дол. США. Загальна вартість відбудови та відновлення становить майже 588 млрд дол. США.
Наведені дані дозволяють зробити кілька принципових політичних висновків.
- Україна поки що не відбудовується швидше, ніж Росія її руйнує. Якщо механічно розподілити це зростання на відповідний період, йдеться приблизно про $1,8 млрд нових задокументованих збитків щомісяця. Це не точна швидкість руйнувань, адже на оцінку впливають уточнення даних і методики, але тенденція очевидна: без посилення ППО, захисту енергетики та критичної інфраструктури кожен новий мільярд на відновлення ризикує частково компенсувати черговий мільярд нових втрат.
- росія системно знищує не військові чи хоча б дотичні об’єкти, а матеріальну основу життя країни. На житло, транспорт та енергетику припадає понад $126 млрд, тобто майже 64% усіх прямих збитків. Зруйновані сотні тисяч будинків, десятки тисяч кілометрів доріг, генеруючі потужності, залізничні та портові об’єкти. Це одночасно створює соціальну, економічну й демографічну проблему: люди не повертатимуться у громади, де немає житла, електроенергії, шкіл, роботи та нормального транспортного сполучення.
- Прямі збитки – це лише частина реальної ціни війни. RDNA5 оцінює прямі збитки у понад $195 млрд, а загальні потреби у відновленні – майже у $588 млрд. Отже, кожен долар фізично знищених активів породжує приблизно три долари потреб. Адже недостатньо просто поставити нову стіну замість зруйнованої: потрібно відновити виробництво, логістику, комунальні послуги, розмінувати території, повернути людей і будувати вже за сучасними безпековими та європейськими стандартами.
Потреба у $588 млрд майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік. Тому майбутнє відбудови залежатиме від поєднання російських активів і репарацій, грантів та пільгового фінансування партнерів, коштів ЄС, приватних інвестицій і внутрішніх ресурсів.
Для України зниження топ-корупції є не лише питанням виконання євроінтеграційних вимог. Кожен корупційний скандал у великому інфраструктурному чи оборонному проекті зменшує готовність партнерів надавати кошти, посилює умови контролю, підвищує вартість залучення капіталу і відлякує приватних інвесторів. Топ-корупція фактично стає додатковим податком, який сплачують українські та європейські громадяни.
Європейські партнери вже прямо поєднують фінансування з реформами. Механізм Ukraine Facility обсягом до €50 млрд одночасно має фінансувати відновлення та забезпечувати виконання реформ, необхідних для вступу до ЄС. Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD) також наголошує, що в умовах масштабної відбудови високі корупційні ризики вимагають особливо міцної системи доброчесності, незалежних інституцій і прозорості витрачання коштів. Без цього неможливо гарантувати ефективне й довірене партнерами відновлення.
Влада має запропонувати партнерам не чергову презентацію «найбільшої відбудови в Європі», а переконливий доказ реальних змін. Його основою повинні стати гарантована незалежність НАБУ, САП і ВАКС, відсутність політичного тиску на антикорупційні органи, прозорі конкурси на державні посади та реальна відповідальність за корупцію незалежно від близькості фігурантів до Володимира Зеленського.
Водночас держава має чітко визначити пріоритети. Першими повинні бути житло та компенсації постраждалим, децентралізована енергетика, захист і резервування мереж, транспортна логістика, школи з безпечними укриттями, розмінування та підтримка підприємств. Для приблизно 12,6 тис. пошкоджених компаній, більшість із яких є малими, потрібні гранти на відновлення, пільгове кредитування, страхування воєнних ризиків і доступ до державних замовлень. Без відновлення бізнесу країна отримає нові будівлі, але не отримає робочих місць і податкової бази для їх утримання.
Нарешті, відбудова має бути частиною європейської інтеграції, а не черговим паралельним «великим будівництвом». Кожен вкладений мільярд повинен одночасно наближати Україну до стандартів ЄС у сфері конкуренції, державного управління, екології, енергетики та захисту прав власності.
Зменшення топ-корупції, відмова від ручного управління, незалежність інституцій і прозорий контроль здатні перетворити міжнародну солідарність на довгострокове фінансування. Без цього навіть найкращі плани відбудови ризикують залишитися лише паперовими презентаціями.