17 липня 2023 р. рф оголосила про вихід з зернової угоди. Цей крок вже засудили в США, Євросоюзі, багатьох розвинутих країнах.
І хоча Президент України В.Зеленський звернувся до ООН і Туреччини з пропозицією продовжити угоду без участі рф, але найімовірніше, що сторони не підуть на цей ризик.
Вже навіть представник Ради нацбезпеки США Джон Кірбі заявив, що єдиною можливістю вивезення зерна залишається вивезення по суходолу – маються на увазі коридори солідарності (хоча, як ми пам’ятаємо, після неконтрольованого завезення українського зерна до східноєвропейських країн і масових протестів місцевих фермерів, по цьому напрямку також залишаються деякі проблеми). Утім Кірбі недвозначно заявив, що США не надаватимуть військові кораблі для супроводу зерновозів.
За майже рік дії зернової угоди з трьох портів Одеської області було вивезено 32,9 млн. тонн сільгосппродукції. Більше половини цього обсягу – кукурудза (16,9 млн. тонн), 27% – пшениця (8,9 млн. тонн), 6% – соняшниковий шрот (1,9 млн. тонн), 5% – соняшникова олія (1,7 млн. тонн), ще 11% – інші вантажі (у т.ч. ячмінь, рапсове і соняшникове насіння, соя, тощо.
Основні отримувачі вантажів – Китай (8 млн. тонн), Іспанія (6 млн.), Туреччина (3,2 млн.), Італія (2,1 млн.), Нідерланди (2 млн. тонн). Хоча російська влада неодноразово вказувала на те, що основні потоки зерна в рамках зернового коридору йдуть саме на розвинуті країни, але тим не менш, частина з поставленого зерна могла бути перероблена і/або реекспортована в інші країни, у т.ч. ті, що розвиваються – про що заявляли і в ООН. Робота зернового коридору позитивно вплинула на світовий ринок зерна, знизивши на 23% світову ціну порівняно з піковими значеннями у березні 2022 р.
Вересневі ф’ючерси на пшеницю на Чиказькій товарній біржі 17 липня зросли на 7,2% після заяви рф – на максимумі сягнувши 689,2 долари за тонну (хоча під вечір 17 липня ціни опустилися до 653 дол.
Оцінки можливих втрат України від зупинки зернового коридору коливаються від 500 млн. доларів щомісяця (виходячи з близько 5,5 млрд. доларів отриманих Україною від роботи коридору у серпні 2022 – червні 2023 рр.) до 800 млн. доларів (у разі якщо крім зупинки зернового коридору будуть ще проблеми із вивезенням через коридори солідарності).
Навіть в російських ЗМІ не виключають, що зерновий коридор ще може запрацювати, але не відразу. Мовляв, питання чи буде виконано дві вимоги рф, які вона найчастіше виставляла в рамках зернових домовленостей – перепідключення до SWIFT Россельхобанку і відновлення роботи аміакопроводу Тольятті – Одеса (але ця вимога може бути менш актуальною – адже його було частково пошкоджено обстрілами влітку, також росіяни будуть альтернативний шлях до Новоросійська). Генсекретар ООН Антоніу Гуттереш активно просуває виконання першої вимоги.
З іншого боку, зараз багато залежатиме від позиції Туреччини і її Президента Реджепа Ердогана. Туреччина мала свої інтереси в роботі зернового коридору – і економічні, переробляючи українське зерно, і геополітичні, посилюючи свої позиції в чорноморському регіоні. У Ердогана є свої «козирі», якими він може натиснути на рф – і газовий транзит, і купівля газу і нафти в рф, і авіасполучення, і паралельний імпорт (який хоч і було дещо зменшено, але який все ще продовжується). Питання в тому, чи Ердоган захоче використати ці важелі і яким саме чином. Також продовження роботи зернового коридору підтримують і в Китаї, який найбільше імпортував українського зерна в рамках роботи коридору. Ці дві країни можуть натиснути на рф.
Чи вдасться організувати роботу зернового коридору без участі рф – тут питання до того, чи власники суден будуть готові піти на такий ризик. З одного боку, всі розуміють, що атакувати цивільні кораблі (і в основному це не українські кораблі) – це певною мірою ризик для рф. З іншого боку, питання – хто візьме відповідальність за безпеку цих кораблів в регіоні близькому до бойових дій. В Зеленського заявили, що у них вже є звернення від транспортних компаній із бажанням продовжити роботу в рамках зернового коридору. У той же час вже є також перша реакція міжнародних страхових компаній, які почали обмежувати страхування суден у разі їх перебування у зоні зернового коридору.
Ще одним потенційно можливим варіантом може бути використання дунайських портів України для подальших рейдових перевалок у територіальних водах Румунії (через українське гирло Бистре і румунське гирло Соліна). Цей маршрут вже використовується з пропускною здатністю близько 2,2-2,3 млн. тонн на місяць. І є можливість цю пропускну здатність збільшити ще приблизно на 1 млн. тонн щомісяця, якщо вирішити деякі логістичні моменти (зокрема, організувати цілодобовий рух по гирлу Соліна). Така пропускна спроможність буде вже співмірною з обсягами вивезення через зерновий коридор.