Перезапуск відносин між Великою Британією та Францією, про який було заявлено керівниками обох країн навесні минулого року, набуває нових інституційних обрисів.
На честь 120-річчя підписання угоди між Великою Британію та Францією, яка відома як «Сердечна Угода» («Entente cordiale»), що стала основою для створення альянсу «Антанта», міністри закордонних справ Британії Девід Кемерон та Франції Стефан Сежурне написали спільну колонку в The Telegraph під назвою «Для оновленої Антанти світ безпечніший», де наголосили на необхідності забезпечити перемогу України і фактично проголосили оновлення Антанти у «темні часи».
Антанта (від фр. entente – згода) – військово-політичне угрупування, основними членами якого були Велика Британія, Французька республіка і російська імперія, створене в 1904-1907 роках. Антанта стала військовим союзом і основою сил союзників під час Першої світової війни. У роки війни цей блок підтримало ще принаймні 25 держав, серед них США, Японська імперія, Румунське королівство, Республіка Китай, Грецьке королівство, Португальська республіка та інші.
Показово, що з початком функціювання Ліги Націй діяльність Антанти формально припинилася, а нині, у часи кризи ООН, Антанта знову відновлюється. Таким чином, в умовах дисфункційності старих безпекових механізмів, що були створені після Другої світової війни, постає нова Антанта проти нового Четвертного союзу (росія, КНДР, Іран, Білорусь).
Нагадаємо, що саме Антанта виграла Першу світову війну.
Міністри навіть через 120 років після встановлення Сердечної Антанти вважають, що ця подія була значним досягненням. Досягнуті тоді компроміси на основі «істотної єдності інтересів і бажань», стали основою для тісної дружби двох сусідів, якій вони не зраджували протягом цих років. Вони підкреслюють, що незмінна відданість цій дружбі залишається підґрунтям безпеки та процвітання, і закликають разом скористатися можливостями, які пропонує таке партнерство двох країн.
Однією з ключових думок програмної статті міністрів закордонних справ Британії та Франції є необхідність спільної перемоги над росією. Міністри запевняють, що їх об’єднує розуміння того, що Україна має виграти війну і обидві ядерні країни мають взяти на себе за це відповідальність і зробити ще більше для цього.
- «Ми обидва вважаємо абсолютно однозначно: Україна повинна виграти цю війну. Якщо програє Україна, програємо ми всі. Ціна нездатності підтримати Україну зараз буде набагато більшою, ніж ціна відсічі путіну… Світ спостерігає – і судитиме нас, якщо ми зазнаємо невдачі».
Заявлено, що разом Франція та Великобританія також підтвердять свою непохитну підтримку України на саміті Європейського політичного співтовариства, який відбудеться в липні.
Британія та Франція пишаються підтримкою, яку надали Україні, починаючи від безпрецедентних санкцій і закінчуючи скоординованими поставками перших ракетних систем великої дальності «Scalp» і «Storm Shadow». Але вважають, що мають зробити ще більше.
- Лондон і Париж справді відіграють особливу роль у цій війні, надаючи Києву далекобійні ракети, які б’ють по Криму (чого не роблять решта союзників). Крім того, Франція та Британія – це дві єдині ядерні держави західної Європи. Також Франція ініціювала дискусію про відправку військ до України тим самим створюючи «стратегічну невизначеність» для росії.
Немає сумнівів, що це ініціатива саме Британії, адже ідея нової Антанти вже була озвучена 21 вересня 2023 р. під час виступу британського короля Чарльза III перед депутатами Сенату у залі пленарних засідань Люксембурзького палацу. Король говорив про те, що союз Великої Британії та Франції має стати тісним та міцним, як за часів «Антанти».
Велика Британія ухвалила нову стратегічну концепцію «глобальної Британії», яка, зокрема, передбачає посилення ролі країни як геополітичного гравця, у т.ч. намір посісти провідну позицію у Східній Європі
Поява «нової Антанти» як військово-політичного союзу може стати одним з чинників змін всередині ЄС та НАТО, зокрема стимулюватиме активність і ще одного центру тяжіння в Європі – Німеччини.
Спільні зусилля країн Антанти та їхніх союзників зможуть стабілізувати ситуацію принаймні на регіональному рівні. Вона також може сприяти віднайденню ефективних механізмів протидії російській агресії на європейському континенті в умовах фактичного руйнування системи безпеки, як склалася після Другої Світової війни.