У інформаційному просторі не набула розголосу важлива новина. Кабмін виділив 1.2 млрд грн на будівництво фортифікаційних споруд.
Зважаючи на ситуацію в країні, влада має відповісти на низку важливих питань.
- Чому це відбувається лише зараз? Бо зміцнення кордонів з рф і рб і посилення лінії бойового зіткнення – це те, що рятує життя воїнів. Зокрема, на Харківщині, де ворог накопичив сили і лізе – а особливо потужних укріплень чи мінних полів там немає. Хоча ці райони скоро рік як звільнені – а ворогові вистачило цього часу, щоб заритися і забетонуватися на Півдні.
- Чому лише 1.2 млрд – при тому, що на «марафон/фрідом» – 2 млрд грн? Розповідями про «каву в Ялті за 2-3 тижні» від артобстрілу не вбережешся.
- Чому для зміцнення кордонів і фронту не використовується досвід 2015 року – коли фортифікаційні лінії створювала вся країна – і там, де їх не вдалось обійти чи заідки не було «розведено» військ, вони досі стримують ворога? Наприклад, у Авдіївці, Марʼїнці, Водяному тощо.
Уряд і міністри забули, що таке звітування. У «марафоні» саме питання звітності і відповідальності перед парламентом шельмують і висміюють.
А дарма. Бо під час війни непрозорість – це безвідповідальність, відтак – безкарність і отже – недбалість. А вона оплачується кровʼю.
Фортифікація – питання, де потрібна термінова зміна ставлення: залучення коштів і проведення робіт, які посилять наші позиції і збережуть життя захисників.