Централізаційна, багато у чому волюнтаристська політика держави у травні 2019 – у червні 2020 року стала серйозним викликом для місцевого самоврядування. Тому є потреба консолідації зусиль всіх політичних сил, які є прихильниками концепції «сильні громади – сильна держава» і провести активну лобістську кампанію з продовження курсу на децентралізацію, розпочату у 2014-2019 роках:
Ключовим завданням процесу децентралізації має стати перерозподіл влади на місцевому рівні. Бюджетна децентралізація має отримати організаційне оформлення. У тому числі, які повноваження повинні бути в органів державної влади на місцевому рівні (органів загальної компетенції, територіальних органів ЦОВВ), які повноваження мають бути в органів місцевого самоврядування. Алгоритм конституційних змін щодо реалізації процесу децентралізації, запропонований у законопроекті Президента П.Порошенка (пізніше, повторений у проекті В.Зеленського), може бути основою для розробки оптимального акту з реформування владних відносин на місцевому рівні. Принциповим положенням змін має стати: 1) базовою одиницею місцевого самоврядування є громада; 2) місцеве самоврядування має бути не лише правом, а й спроможністю територіальних громад. Якщо в силу різних причин громада не спроможна реалізувати право на місцеве самоврядування, повинна бути «державна» альтернатива виконання самоврядних та делегованих державою повноважень.
Важливою проблемою сучасного місцевого самоврядування є фінансування делегованих Законом повноважень органам місцевого самоврядування. Хронічне недофінансування повноважень, які делегуються органам місцевого самоврядування, примушує відволікати власні ресурси громад; при тому жодних бар’єрів для парламенту збільшувати перелік делегованих повноважень немає. У цьому зв’язку є необхідним: 1) всі проекти актів законодавства, які несуть зміни у фінансовому забезпеченні територіальних громад, збільшують перелік делегованих повноважень, мають попередньо надсилатися органам місцевого самоврядування для обговорення; від моменту реєстрації у ВРУ чи КМУ проекту такого акту до часу його прийняття має пройти не менше трьох місяців; 2) повинна бути затверджена методика «обрахунку вартості» делегованих повноважень, відповідно до якої плануються міжбюджетні трансферти з Державного бюджету місцевим бюджетам; 3) разом з прийняттям Закону «Про Державний бюджет України» на поточний рік повинен бути затверджений графік перерахування міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам; порушення цього графіку органом виконавчої влади тягне за собою нарахування пені за кожен протермінований день; це дасть можливість запобігати ситуаціям перерахування коштів місцевим бюджетам наприкінці року, коли ці кошти неможливо освоїти;
Врегулювання статусу органів, які представляють спільні інтереси територіальних громад; досі обласні і районні ради мають настільки слабку компетенційну основу, що актуальним є питання їх реформування (або й ліквідації);
За даними Мінрегіону, вже створено 1050 ОТГ (об’єднаних територіальних громад), у які добровільно об’єдналися майже 4800 українських сіл, селищ і міст; чекає об’єднання ще близько 6160 громад (більше 56% від загальної кількості громад). Хоча за кількістю членів ОТГ (разом з містами обласного значення) чисельність ОТГ становить 73%. Представники влади неодноразово заявляли про пришвидшення процесу об’єднання громад, фактично, пропонуючи його примусовий адміністративний характер. Важливим є виключно добровільний характер об’єднання територіальних громад. Це означає, що має бути продовжено пошук нових мотивацій для добровільного об’єднання громад, особливо, економічно «неспроможних» громад, запропонувавши серед іншого додаткові податкові пільги для підприємств, які реєструються на території громад з невисоким рівнем економічної спроможності на певний період.
Разом з тим, є необхідність законодавчо закріпити право і механізм його реалізації на створення визначеним територіальним колективом права на створення нової громади у визначених Законом випадках, зокрема, у випадку, якщо за результатами об’єднання громад територіальна громада протягом перших п’яти років зазнала несправедливого розподілу ресурсів.
На сьогодні є необхідним визначити статус великих категорій осіб, які проживають на території громад без реєстрації. До прикладу, це стосується осіб, які, будучи не зареєстрованими на території громади, працюють, сплачують податки на території громади; інша категорія – особи, не зареєстровані на території громади, володіють нерухомим майном на її території. У цьому зв’язку доцільно запровадити стимулюючі механізми для реєстрації таких громадян для безперешкодного надання їм медичних та освітніх послуг (тим більше, що концепт медичної реформи «гроші ходять за пацієнтом» цьому лише сприяє).
В Україні необхідно прийняти Закон про місцеві референдуми, який дозволить активно використовувати референдум для прийняття важливих для громади рішень: питання про об’єднання громад чи створення нових громад, дострокове припинення повноважень відповідних органів місцевого самоврядування
Цифровізація місцевого самоврядування. На сьогодні спостерігається дуже слабка законодавча база щодо спонукання органів місцевого самоврядування до впровадження цифрових технологій – електронної взаємодії, електронного документообігу, створення реєстрів тощо. Карантинні заходи у зв’язку з поширенням коронавірусу стали каталізатором цифровізації місцевого самоврядування в частині електронної взаємодії громадян і органів місцевого самоврядування. Проте, потрібна масштабна програма цифровізації всієї муніципальної сфери. Зокрема, це передбачає: 1) оцифрування всієї інформації про ресурсну базу місцевого самоврядування – створення відкритих муніципальних реєстрів об’єктів власності кожної територіальної громади з детальною інформацією про кожен з них, у тому числі, щодо об’єктів власності, які приватизуються або здаються в оренду; 2) створення муніципальних електронних реєстрів, необхідних для отримання адміністративних послуг членами територіальної громади. Це дасть можливість повністю скасувати будь-які довідки для реалізації відповідних процедур, довідка буде замінена доступом посадової (службової) особи для підтвердження необхідного статусу особи; 3) створення медичних і освітніх реєстрів, електронних черг у медичних і освітніх закладах на муніципальному рівні, покликаних вдосконалити надання медичних і освітніх послуг членам територіальних громад; 4) повний перехід на електронний документообіг в органах місцевого самоврядування, та електронну взаємодію, суб’єктами яких є органи місцевого самоврядування.
Практика обов’язкового оприлюднення великих масивів невпорядкованої інформації, у тому числі органами місцевого самоврядування, відповідно до законодавства про відкриті дані, себе не виправдала. Цифровізація територіальних громад має включати створення зручних сервісів контролю за ефективністю використання бюджетних коштів. Зокрема, сервіс «електронний бюджет» має давати можливість кожному члену територіальної громади побачити в режимі реального часу ланцюжок щоденних видатків місцевих бюджетів по об’єктах аж до інформації по кожному факту закупівлі за бюджетні кошти, доходи і видатки кожної бюджетної установи (навчальні, лікувальні заклади) тощо.
У частині розвитку цифрових форм місцевої демократії необхідно вдосконалити та полегшити їх використання. На нашу думку, є доцільним використання Державного реєстру виборців для ідентифікації членів територіальної громади при реалізації таких форм місцевої демократії: підписання електронних петицій до органів місцевого самоврядування, надіслання електронних звернень, електронних запитів до органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, підписання звернень у порядку місцевої ініціативи, реєстрація на громадських слуханнях, загальних зборах громадян, подання пропозицій до проектів актів органів місцевого самоврядування.
Цифровізація місцевого самоврядування повинна бути введена в перелік делегованих Законом державних повноважень і повинна фінансуватись з Державного бюджету.