Кожен четвертий працівник в Україні — за межею бідності. Мінімальна зарплата (8 тис грн) не забезпечує навіть базових потреб, при цьому держава ігнорує необхідність глибокої реформи у сфері оплати праці.
Заборгованість із зарплат сягає мільярдів, а частка оплати праці в структурі економіки — одна з найнижчих у Європі.
Така ситуація є прямим наслідком провальної політики влади. Українці змушені виживати, поки уряд і «слуги» займаються піаром.
Реальність, у якій кожен четвертий працівник живе за межею бідності — це не просто економічна проблема, це вирок політиці чинної влади.
Ключова проблема — це зневага до праці та повна відсутність соціального діалогу.
Імітація реформ оплати праці призвела до катастрофічної ситуації: працівники бюджетної сфери (освітяни, медики) отримують удвічі менше, ніж середня зарплата по країні, а рівень оплати в структурі ВВП падає з року в рік.
Це — не європейська модель, це модель економіки колоніального типу, де ціну праці визначають не за її цінністю, а за тим, як дешево можна експлуатувати людину.
Нинішня влада демонструє повну некомпетентність у вирішенні питань соціальної справедливості. У час війни, коли мільйони людей несуть на собі тягар економічної нестабільності, влада мала б запропонувати комплексну реформу оплати праці, переглянути податкову систему, встановити справедливу мінімальну зарплату і забезпечити реальний контроль за виплатою зарплат.
Зміни – це не чергові обіцянки, а з конкретні дії: зміна пріоритетів бюджету, перегляд політики оподаткування праці, підтримка бізнесу.