Анонімне опитування, яке нещодавно провело видання «Тексти» серед військовослужбовців, які пішли в СЗЧ виявило, що вагою причиною цього явища є ігнорування проблем, що накопичувалися у ЗСУ протягом останніх трьох років та небажання командування їх вирішувати навіть після прямих звернень.
Через неможливість проведення опитування в класичний спосіб, респонденти анонімно заповнювали онлайн-анкети на сайті видання у період із 27 жовтня 2024 року по 1 січня 2025 року. Загалом їх заповнили 128 військовослужбовців, які самовільно залишили свої частини. З частиною із них вдалося провести інтерв’ю.
Серед ключових причин СЗЧ, крім відсутності чітких термінів служби та ротацій (54%), учасники дослідження називали проблеми з командуванням. Командири не бережуть підлеглих (46%), не дають можливості для відновлення (44%). Як розповіли опитані, навіть коли побратими були готові підмінити товариша на позиції, командування забороняло, посилаючись на формальні обмеження чи власні пріоритети.
Також командування ігнорує потребу в лікуванні, забороняє звертатися до лікаря (32%). Процвітає корупція (34%). Виникають постійні конфлікти з командуванням (28%), постійний примус, тиск, брак свободи (25%), втома від армійського побуту (25%), відсутність адекватних реакцій на скарги (25%), приниження гідності, образи (23%) та врешті-решт відмова в переведенні до іншого підрозділу (24%).
Учасники дослідження констатують, що зусилля, яких вони докладали, щоб вирішити свої проблеми і не йти в СЗЧ, часто не давали результату і навіть призводили до загострення конфліктів. Значна їх частина (38%) намагалася вирішувати проблеми через спілкування з командирами. Однак страх перед фізичним чи психологічним насильством перетворив ці спроби на джерело додаткового напруження. Вкрай рідко допомагають вирішити проблему написання офіційних скарг (14%). Як зазначив один із респондентів, навіть спільна скарга офіцерів на дії некомпетентного заступника командира батальйону закінчилася формальними відписками.
Відчуття несправедливості через означені вище причини є співставним або й більш вагомою причиною СЗЧ, аніж навіть загроза і страх смерті (27%).
При цьому результати опитування свідчать, що майже половина респондентів (45%) готова або радше готова повернутися до ЗСУ.
Проте, як фактори, які можуть спонукати військових до повернення учасники опитування називали переважно реформу армії та перегляд командного складу (58%). Зокрема, треба позбутися закостенілих підходів, адже теперішня армія керується методами, які не відповідають сучасним викликам.
Тісно пов’язаними із означеною проблемою є також запит на підтримку і розуміння з боку командування (34% опитаних), а також готовність командування до вирішення конфліктів, реагування на скарги (27%).
Навіть гарантована можливість повноцінного відновлення (42%) та чітко визначені терміни служби та ротації (55%) йдуть уже після запиту на реформування армії.
І уже на порядок менший пріоритет відводиться у потенційній мотивації до повернення тих, хто пішов у СЗЧ, такі питання як підвищення заробітної плати (9%), покращення побутових умов (6%), працевлаштування військовослужбовців відповідно до їхніх знань, умінь, навичок (2%) чи спрощення переведення в інші частини або роди військ (2%).
Означені за результатами дослідження проблеми, попри його недостатню репрезентативність, переконливо демонструють, що значна частина, якщо не більшість факторів наростання напруги серед особового складу може бути вирішена за рахунок вживання організаційних зусиль.
Аналіз глибинних проблем у ЗСУ та пошук шляхів їх вирішення, особливо в умовах війни, не може і не повинен бути справою лише громадянського суспільства чи ЗМІ. В цьому безпосередньо має бути зацікавлений Верховний головнокомандувач та командування ЗСУ.
Адже доки ця проблема буде ігноруватися на найвищому рівні, на системне вирішення невпинно накопичуваних проблем сподіватися не доводиться.