Офіс-менеджери знову починають формувати думку про безальтернативність фігури Зеленського на чолі держави, і що він прийшов «всерйоз і надовго».
У закордонній пресі скоординовано вийшли інтерв’ю Зеленського та Єрмака, де прямим текстом говориться, що Зеленський залишатиметься на своїй посаді «до кінця війни» і балотуватиметься на посаду президента знову. У інтерв’ю чітко фіксуються посили щодо бажання утриматися при владі.
«Можливо, я не найкращий, щоб вести Україну до кінця цієї війни, але я – найдосвідченіший», – сказав Зеленський в інтерв’ю Sky News
Глава Офісу Президента Андрій Єрмак також вважає, що Володимир Зеленський має балотуватися на другий строк: «Я вважаю, що він має балотуватися, бо це найкращий президент, якого моя країна бачила за роки своєї незалежності», – заявив він в інтерв’ю The Times. Він назвав Зеленського «демократом» та пообіцяв, що вибори в Україні відбудуться щойно «з’явиться можливість» і «буде скасовано воєнний стан».
Попри те, що інтерв’ю Володимира Зеленського та Андрія Єрмака подаються як підготовка до саміту НАТО, їхній справжній зміст значно ширший — це демонстрація політичного курсу на збереження персональної влади в умовах війни.
Використовуючи воєнний стан як політичний інструмент, нинішня влада де-факто заморожує будь-яку політичну конкуренцію та поступово готує суспільство до ідеї «безальтернативності» Зеленського.
Зачистка політичного поля добре ілюструється ситуацією з запровадженням безпідставних «санкцій» щодо п’ятого Президента України, які мають лише політично вмотиване підґрунтя.
Утвердження меседжів про нібито «унікальний досвід» і «незамінність» Зеленського, які активно тиражуються як всередині країни, так і назовні, є частиною ширшої кампанії легітимації політичної монополії.
Водночас заява Єрмака про «найкращого президента за всю історію незалежності» виглядає не як оціночне судження, а як спроба формалізувати культ особи під прикриттям «демократії воєнного часу».
Разом із тим, режим культу особистості програє демократії і наражає Україну на загрозу поразки. Адже, на відміну від демократії, авторитаризм не може забезпечити той самий рівень креативу, щирої підтримки і горизонтальної мобілізації, які рятували Україну з 2014, і особливо з 2022 року у війні проти чисельнішого ворога.
Якщо протистояння з росією зведеться до протистояння двох диктатур, шанси України різко зменшаться: у кількісному протистоянні росія має природні переваги.
Тож, замість зміцнення своєї монополії на владу і підготовки до її цементування «після війни», влада має зосередитись на задачах воєнного часу. А саме – об’єднанні ресурсів і можливостей всього суспільства для досягнення якісної, технологічної переваги над ворогом. А таке досяжно тільки в умовах демократії.
Тому активна частина суспільства має вимагати від влади формування Уряду національного порятунку як єдиного засобу ефективного управління ресурсами і запобігання авторитарним замашкам Зеленського і його оточення, які загрожують поразкою України.