Україна входить у фінальний етап підготовки до опалювального сезону з небезпечно великим обсягом незавершених робіт: за даними ZN.UA, за окремими напрямками готовність становить лише 50–70%. Уряд звітує про ремонт 4,8 ГВт генерації, будівництво майже 200 захисних споруд та запуск 1,8 ГВт розподіленої газової генерації, але ще 4 ГВт залишаються в ремонті.
Паралельно три з дев’яти атомних енергоблоків ремонтуються, а сотні установок розподіленої генерації ще очікують підключення. В умовах постійної загрози російських ударів така незавершеність безпосередньо збільшує ризики для людей і економіки взимку.
Цифри урядових звітів не повинні заспокоювати, коли за окремими критичними напрямками до зими виконано лише половину необхідного.
Після кількох воєнних зим президент, уряд і «слуги» уже не можуть пояснювати відставання від планів тим, що масштаб російської загрози був непередбачуваним. Загроза енергетиці відома давно, а отже підготовка до наступної зими мала бути одним із головних державних пріоритетів відразу після завершення попереднього опалювального сезону.
В енергетиці результат вимірюється не кількістю заяв і презентацій, а тим, скільки потужностей реально працюватиме в мороз, наскільки захищені ключові вузли та як швидко систему можна буде відновити після удару. Якщо сотні установок ще потрібно підключити, гігавати генерації залишаються в ремонті, а частина робіт виконана на 50–70%, це означає, що реформа стійкості енергосистеми все ще значною мірою залишається незавершеною.
В умовах війни влада повинна працювати не за логікою «до кінця року», а за логікою «до перших холодів».
Потужність, яку обіцяють запустити у грудні, не допоможе громаді, якщо дефіцит виникне у листопаді. Президент, його уряд і його більшість у парламенті мають забезпечити максимальну концентрацію фінансових та адміністративних ресурсів на захисті, ремонтах, резервному обладнанні та підключенні вже придбаних установок.
Зараз бюджет потрібен для підвищення реальної стійкості країни, а не для другорядних видатків, піару чи проїдання ресурсів.
Окреме питання — відповідальність і прозорість.
Суспільству потрібні не загальні відсотки «готовності», а зрозумілий контроль виконання: що мало бути зроблено, що вже завершено, що відстає, з якої причини і хто персонально відповідає за дотримання строків.
Там, де розкриття конкретної інформації може допомогти ворогу, дані мають залишатися закритими, але парламентський контроль за строками, закупівлями та використанням коштів повинен бути повноцінним.
На найближчі тижні потрібен урядовий антикризовий графік із пріоритетом завершення ремонтів генерації та атомних блоків, прискорення підключення розподіленої генерації, формування резерву трансформаторів і критичного обладнання та максимального інженерного захисту найважливіших об’єктів.
Необхідно також провести стрес-тести регіонів і громад на сценарії тривалих відключень та перевірити резервне живлення теплокомуненерго, водоканалів і лікарень. Війну неможливо поставити на паузу до завершення державних процедур, тому влада має використати два місяці, що залишилися, як режим надзвичайної мобілізації енергетичного сектору.