Тренди

Два роки брехні, дилетанства та корупції

Красива картинка «молодого і перспективного» провінційного вчителя Василя Голобородька, змальована олігархічними телеканалами, в реальності виявилася облудою, на яку купилося мало не три чверті «розчарованих» та «втомлених» українських громадян.

Два роки перебування при владі Зеленського стали суттєвим відкатом назад у розвитку країни.

Ці два роки характеризують кричущий управлінський непрофесіоналізм, примітивне розуміння політичних та економічних процесів, корупція, а часто й неприхована колаборація з ворогом.

Пандемія CoViD-19 лише ускладнила і унаочнила ці характеристики «зеленої» влади в сучасній Україні.

Як наслідок, маємо те, що маємо.

Результати опитування Центру Разумкова, проведеного з 5 по 9 березня 2021 року свідчать, що більше половини українців оцінюють економічну ситуацію в країні як «дуже погану» або «досить погану», і лише 2% — як «добру» або «дуже добру».

За оцінкою КВУ більшість обіцянок В. Зеленського не були виконані. Частина пропозицій фактично не зрушили з мертвої точки (до прикладу, щодо приєднання до Мінську США і Великобританії). Деякі обіцянки були розпочаті, але не дали очікуваного ефекту – до прикладу, прийняття закону про викривачів корупції. Щодо частини ініціатив розроблено законопроекти, але їх досі не було прийнято (щодо податкової амністії). Окремі категорія – фактично провалені обіцянки як-от досягнення компромісу з МВФ щодо замороження зростання тарифів.

Країна знову перетворюється на об’єкт міжнародної політики

А президент Зеленський через свій непрофесіоналізм став фігурантом скандалу з імпічментом в США і допустив грубі випади щодо союзників по ЄС. Через два місяці після вступу на пост Президента України, Зеленський втрапив у світовий скандал, який став причиною початку процедури імпічменту Трампа.

Зеленський за рік встиг занапастити стратегічне партнерство із США. Зокрема, команда Зеленського, в тому числі Андрій Єрмак та Іван Баканов, піддалися на вмовляння лобістів з оточення Трампа надати компромат на лідерів Демократичної партії в обмін на особистий прийом Зеленського в Білому Домі. Внаслідок витоку цієї інформації в ЗМІ проти Трампа порушили процедуру імпічменту, а сам Трамп під час зустрічі із Зеленським «на полях» ООН порадив йому самостійно «вирішувати суперечки» з Путіним. Не кажучи вже про те, що така позиція заклила можливості співпраці з новообраним президентом Байденом.

Україна стала «токсичною» для найголовнішого союзника – незручною темою для всього американського істеблішменту. Співпраця заморожена.

Володимир Зеленський зіпсував відносини з Парижем і Берліном. Зокрема, у розмові з Д.Трампом, яка була оприлюднена у вересні 2019, Зеленський нарікав, що канцлер ФРН Ангела Меркель і президент Франції Емануель Макрон мало роблять для України у порівнянні із США.

Зеленський зруйнував переговорні позиції та пішов на односторонні політичні поступки Кремлю. До 2019 року ні Україна, ні західні союзники не допускали думки про те, що вибори в ОРДЛО можуть відбутися раніше повного припинення вогню та виведення російських військ.

У ході виборчої кампанії Зеленський дав обіцянку щодо європейського вибору України. Але саме при Зеленському рівень підтримки вступу України в Європейський Союз щороку скорочується. Очевидно, це пов’язано зі згортанням державної проєвропейської політики при президентові Зеленському. Розмови про промисловий безвіз з країнам ЄС залишились лише розмовами.

Реальні цифри економічної співпраці України і ЄС свідчать про «стабільний» відкат економічних здобутків України на ринках ЄС. Продовжилося падіння експорту українських товарів в ЄС: якщо у 2018 році експорт товарів в ЄС зріс на 15%, то у 2020 році – скоротився на 10%.

Замість прискорення економічного зростання та кінця епохи бідності ми спостерігаємо обвал в економіці та гальмування темпів зростання доходів громадян.

Фактично ж з перших же місяців президентства Володимира Зеленського та особливо після формування монобільшості в парламенті його політсилою «Слуга народу» і та його урядів, відбувається стрімке погіршення ситуації в економіці. Ще задовго до початку пандемії, але відразу після формування першого уряду Зеленського, з жовтня 2019 року почалося падіння у промисловості.

  • Спад промислового виробництва до відповідного періоду попереднього року пришвидшився з від – 2,9% у жовтні 2019 р. до – 5,9–6,7% у листопаді-грудні 2020 р. З початку 2020 року промисловість продовжила падіння: на 5,1% у січні (а у низці регіонів у різних частинах країни сягнуло 10-15% та навіть 26%). За підсумками 2020 року спад промислового виробництва склав 5,2%. •   Обвал економіки та промисловості в Україні у 2020 році виявився у кілька разів більшим, аніж у найближчих сусідів. І з початку 2021 року цей спад продовжується.

Державні фінанси перебувають у глибокій кризі уже другий рік поспіль.

За даними Рахункової палати невиконання плану доходів державного бюджету у 2019 році майже на 38 млрд грн – найбільше з 2015 року.

За даними Мінфіну, за підсумками 11 місяців 2020 року видатки лише за загальним фондом державного бюджету були на 101 млрд грн меншими від запланованих на цей час. Аби приховати провал виконання бюджету у листопаді фінансування незахищених статей бюджету взагалі припинилося. За даними Державного казначейства, станом на 1 грудня 2020 року так і не було навіть затверджено паспортів низка важливих бюджетних програм.

Якби цього було мало. У 2020 р. Зеленський зробив замах на незалежність Нацбанку і скасування антикорупційної реформи, чим позбавив Україну дешевих кредитів МВФ, створивши бюджетну і фінансову кризу, а також підвів Україну під скасування безвізу. Україна не отримала траншу кредиту МВФ ні у 2-й половині 2020 року, ні у 1-му кварталі 2021 року.

І доки радники Зеленського розповідають, що «це МВФ обкакався», Україна змушена компенсувати відсутність його фінансування в рази дорожчими запозиченнями.

На додачу до цього, Україна стрімко втрачає інвестиційну привабливість.

  • За даними Європейської бізнес-асоціації, Індекс інвестиційної привабливості України упав до 2,4 із 5 можливих пунктів – рівня 3 кварталу 2013 року, який передував Євромайдану.
  • За даними Ради НБУ, за 11 місяців 2020 р., обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в українську економіку впав приблизно на 200 млн. доларів (хоча за аналогічний період 2019 р. зріс на понад 5 млрд. доларів). За оцінкою Horizon Capital, ситуація з ПІІ в 2020 р. була найгіршою за останні 20 років.
  • Загалом капітальні інвестиції в 2020 р. в Україні зменшилися на 38%. Хоча в попередні роки був стабільний приріст на 15-16%.

І хоча одна з основних причин падіння обсягів ПІІ і капітальних інвестицій – пандемія, тим не менше, значна частина провини лежить і на українській державі. Держава часто і різко змінювала правила гри (зокрема, фактично відмовилася від обіцяної підтримки ринку «зеленої енергії», скоротивши зафіксовані закупівельні ціни на електроенергію для сонячних і вітрових електростанцій, різко підвищила деякі акцизи, рентні платежі).

Адже проблема не в пандемії, а недовірі бізнесу до нинішньої влади. Президент Американської торгової палати Андрій Гундер, оцінюючи бізнес-клімат України і його проблеми, вказує зокрема на питання корупції і відсутності судової реформи (що важливо з точки зору захисту права власності), кардинальні проблеми на митниці (за два роки було замінено вже кілька керівників митниці, але результату немає), невиправданий тиск на бізнес з боку контролюючих і регуляторних органів (наприклад, Антимонопольний комітет оштрафував провідні 4 тютюнові компанії за те, що вони слідували рішенню АМК 10-річної давнини), різкі і непрозорі зміни правил гри з боку держави.

Соціальна сфера теж явно не в пріоритеті у «народної влади».

Обіцяючи «кінець епохи бідності», Зеленський веде українців до злиднів. Країна втратила темп з підвищення соціальних стандартів і доходів українців, який було задано у 2015-2019 роках у надзвичайно складних умовах російської агресії.

Якщо за два роки (2017-2018) перед передачею влади Петром Порошенком середня заробітна платня зросла на 71,1%, то за наступні два роки президентства Володимира Зеленського у 2019-2020 роках – лише на 30,7%.

При цьому середня заробітна платня освітян, яким у Зеленського обіцяли по 4 тис доларів на місяць, аби його лиш обрали президентом, за 2019-2020 рік зростала фактично тим же темпом, що й середня по країні – всього на 31,7%.

Половина пенсіонерів, яким нинішня влада нібито «індексувала пенсії» з березня 2021 року, не отримали навіть компенсації втрат, яких зазнали за цей час через інфляцію.

За даними ПФУ після проведеної з березня 2021 року індексації виплати для 46,3% пенсіонерів зросли менш як на 100 грн. Це означає, що такі пенсіонери не отримали навіть компенсації тих втрат купівельної спроможності своїх пенсій, які відбулися за рік, що минув внаслідок зростання інфляції.

Соціальні видатки у бюджеті на 2020 рік від початку були закладені навіть менші, аніж були 2019 року. Щоб приховати цей факт в уряді, вдалися до хитрощів і передали Мінсоцполітики фінансування тих соціальних програм, на які у 2019-му 64,8 млрд грн виділялися напряму з Мінфіну. Ідеться про субвенції місцевим бюджетам на виплату соціальних допомог різним категоріям населення та надання пільг і субсидій на паливо. Окрім того, у бюджеті Мінсоцполітики на 2020 рік збільшено порівняно з 2019-м підтримку Пенсійного фонду на 5,1 млрд грн.

Після усіх заяв Зеленського про зниження тарифів, сьогодні представники влади помалу визнають, що це лише для того, щоб знову підвищити. Але тоді, коли люди це менше помітять.

Зокрема на форумі «Україна 30. Платіжка» міністр соціальної політики Марина Лазебна заявила, що  «в опалювальний період тарифи на комунальні послуги підвищувати, мабуть, не дуже правильно. Люди не встигають підготуватися до нових тарифів. Тому підвищувати платежі треба після закінчення опалювального сезону. Тоді населення буде більш підготовлене».

Зеленський та його «слуги» так і не зробили висновків. Вони й далі вважають, що гарні обіцянки за якими відсутні реальні дії не будуть належним чином оцінені українцям. Але скільки не кажи «халва», від того не стане солодше. І українці це добре розуміють, коли з кожним місяцем усе менше вірять брехні чинної влади.

З самого початку приходу до влади команда Зеленського постійно демонструвала зневагу до місцевого самоврядування, ігнорування прав громад, відчутне нерозуміння Зеленським ні змісту місцевого самоврядування, ні суті децентралізації.

Відбувся суттєвий відкат в одній з найбільш успішних українських реформ останніх років. При Зеленському було суттєво сповільнено темп об’єднання громад. Натомість президент Зеленський дав старт примусовому обєднанню громад і районів. При тому у людей ніхто не питав, чи хочуть вони об’єднуватись у такі громади. Цей процес не був безболісний. Хвиля протестів прокотилася по багатьох областях.

Але найбільша проблема – після приходу до влади Зеленського – влада почала грубо порушувати фінансові гарантії місцевого самоврядування. Особливо, це було рельєфним на фонді діяльності команди Порошенка, яка «запустила» децентралізацію: з початку фінансової децентралізації 2015-2019 років доходи місцевих бюджетів стрімко зросли майже в 4 рази. При Зеленському місцеві бюджети скоротилися більше, ніж під час активної фази війни.

У порівнянні з 2019 роком, загальні доходи місцевих бюджетів зменшилися на 89,0 млрд грн (з 560,5 до 471,5) або на 15,9%.

«Реформа» районного рівня місцевого самоврядування, проведена Зеленським, привела до того, що коштів районного бюджету вистачить лише на зарплату 1-2 чиновникам. У реальних цифрах доходи районних бюджетів тепер часто менші сімейних бюджетів середньостатистичної української сім’ї.

Малий і середній бізнес – основа економічної стабільності будь якої країни – занепадає. Надзвичайно сильно вдарив по малому бізнесу непродуманий карантин, а команда Зеленського зробила цей удар ще більш болісним.

Бізнес став заручником політики нової влади, якій потрібні виключно податки і штрафи, а не інвестиції, робочі місця і зарплати.

Обіцяна понад рік тому Зеленським «активна кредитна підтримка» інвестицій в економіку та створення стартапів серед малого бізнесу зазнала цілковитого провалу. Ті незначні компенсації людям (працівникам зачинених підприємств, фізичним особам-підприємцям), які держава спромоглася надати (у т.ч. по 8 тис. грн. лише в грудні 2020 р.) були недостатніми і невчасними.

Карантин, який мав бути використаний державою для підготовки лікарень і лікарів до основних хвиль коронавірусу, був по суті витрачений даремно – і час, і гроші (які замість оснащення лікарень пішли близьким до влади фірмам начебто на ремонт доріг, на Нацполіцію, тощо).

Урядом було згаяно безцінний час, який міг бути використаний як для розширення можливостей лікарень та підготовки фахівців, так і для проведення більш ефективних заходів із виявлення та ізоляції хворих та потенційних груп ризику.

Ціна непрофесіоналізму – понад 32 тис. померлих від коронавірусу.

«Чемпіони світу по боротьбі з коронавірусом», як називав своє оточення Зеленський, програли боротьбу з коронавірусом.

На кожному етапі пандемії Україна стикалася з дефіцитом. Спочатку це був дефіцит масок, адже один наближений до Президента депутат від «Слуги народу» (Михайло Радуцький) продав 28 млн. українських масок до Китаю, отримавши прибуток на суму 188 млн. грн.

Потім був дефіцит апаратів штучної вентиляції легень, проблеми із захистом лікарів, брак спеціально підготовлених ліжок у лікарнях з підведеним киснем. Україна однією з найостанніших в Європі розпочала вакцинацію.

Однак Зеленський та уряд навіть не усвідомлюють ступінь свого провалу кампанії вакцинації в Україні, який стався винятково через бездіяльність та непрофесіоналізм. Через злочинне зволікання та не зовсім зрозумілі з точки зору здорового глузду та доброчесності наміри керівництва МОЗ, Україна провалила контрактування вакцин, що загрожує зривом вакцинації у майбутньому.

24 лютого 2021 р. в Україні нарешті почалася вакцинація. За перший місяць, станом на 24 березня щеплено 137 026 осіб, або в середньому приблизно 4 893 особи у день. Якщо вакцинація здійснюватиметься такими темпами і далі (ну, хай 5 тис. на день – з урахуванням подальшого збільшення досвіду мобільних бригад), для щеплення 20 млн осіб потрібно буде 4 000 днів або майже 11 років – і то в разі вакцинувати щодня, без вихідних. Але якщо вакцина взагалі буде. Адже складається ситуація, що влада Зеленського неспроможна забезпечити вакциною навіть бажаючих.

Діяльність уряду Шмигаля-Зеленського можна назвати відвертим мародерством. Гроші зі створеного у квітні 2020 року Фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19 були бездарно розбазарені. На початку 2021 року стало остаточно очевидно, що більшість бюджетних коштів з Фонду витрачена не за призначенням. У липні 2020 р. з цього Фонду було вилучено 35 млрд. грн. (той час – фактично половини Фонду), які пішли на… «добудову» доріг, роботи по яким були, фактично, вже завершені ще за часів П. Порошенка, та ще й за цінами, які у 1,5 – 3 рази перевищують вартість 2 роки тому – на тих самих ділянках.

За підрахунками State Watch, станом на серпень 2020 р. з Фонду боротьби з COVID-19 на ремонт доріг витратили в 9 разів більше, ніж на забезпечення лікарень.

Пряма сфера відповідальності президента – українська армія – особливо гостро потерпає від некомпетентності і дилетантства, а то і прямого саботажу. Це створює загрозу національній безпеці країни.

 Недофінансовано або й припинене фінансування окремих стратегічно важливих напрямків.

  • . Більше того, вперше за останні роки у бюджеті 2021 р. планується, хоч і в незначній мірі, скоротити видатки до фінансування бюджету Міністерства оборони.
  • .
  • Фактичний зрив програми нового харчування є яскравим прикладом логіки дій нової влади – «зламати все, що ефективно працювало, аби тільки не так, як при попередній владі». Але відомо: хто не годує свою армію, гарантовано буде годувати чужу.

Обіцянки Зеленського «припинити війну на Донбасі» так і не були реалізовані.

«Мирні ініціативи» Зеленського розпочалися з відмови Зеленського відуведення міжнародної миротворчої місії на Донбас. Натомість Зеленський активно просував ідею розведення військ (де-факто – відведення українських військ з облаштованих місць). А від розведення військ політика Зеленського еволюціонувала до прямих переговорів з сепаратистами. 

Серед найбільш розрекламованих здобутків Зеленського – «перемир’я» з 27 липня 2020 року, в яке він, сходе сам вірить. Навіть А. Єрмак, в офісі якого Зеленський грає президента, сам визнав, що режиму тиші, про який увесь час торочить Зе, насправді немає.

Схоже Зеленський не знає, що бойові втрати за період «тиші» (27 липня 2020 – 25 березня 2021 року) становлять: 30 загиблих (з них 22 – з початку року), 67 поранених (з них 37 – з початку року ) та 12 травмованих. Тобто лише за лютий 2021 р. вибито стільки, скільки разом у лютому 2019 та 2020 рр., коли «перемир’я» не було.

У 2020 році «команда Зеленського» зірвала на останньому етапі спецоперацію з затримання найманців НВК «Вагнер»  і втрапила в центр гучного міжнародного скандалу. Група міжнародних розслідувачів з Bellingcat підозрює державну зраду в оточенні Зеленського.

Боротьба з корупцією, в якій звинувачували всіх «старих політиків», була головною надією для багатьох з тих, хто проголосував за Зеленського. Однак Україну накрила хвиля корупції. Ознаками зростання рівня корупції в Україні є, зокрема:

  • Поділ сфер інтересів між декількома впливовими гравцями в оточенні президента.
    • Поява нових корупційних схем на місцевому рівні: фінансова «махновщина», якій не перешкоджає центральна влада.
    • Ухвалення органами влади рішень, вигідних конкретному олігарху.
    • Стрімке зростання кількості спроб змінити закони через парламент або КСУ.
    • Монополія кількох компаній в конкретному секторі, який фінансує держава. Приклад – дорожнє будівництво.
    • Спроби впливати на систему електронних закупівель «ПроЗорро».
    • Спроби поставити під сумнів ефективність антикорупційних органів.
    • Наростання проблем з виконанням бюджету в Україні.
  • Обіцяний Зеленським закон, яким було запроваджене матеріальне заохочення і захист для викривачів корупції, був ухвалений і набув чинності, але не на ділі виконується.
  • Немає прогресу з обіцянкою про те, що засуджений за корупцію отримає довічну заборону обіймати державні посади.
  • До цього слід згадати відеоплівки  Гео Лероса про корупцію брата нинішнього очільника президентської адміністрації – Дениса Єрмака.

Не дивно, що понад 80% громадян вважають неуспішною боротьбу з корупцією на вищих щаблях влади в Україні. Про це свідчать передані УНІАН результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) цього року.

Про корупцію в Україні часів Зеленського говорять і наші західні партнери: говорить, наприклад, регіональний директор Світового банку по Східній Європі (Білорусь, Молдова, Україна) Арупа Банерджі; говорить заступник державного секретаря США Стівен Біґен та ін.

Програма «Велике будівництво», яка є піар-проектом Зеленського, насправді стосується розподілу понад 100 млрд. грн., враховуючи 35 мільярдів з «ковідного» фонду. За словами Олекси Шалайського, в цій схемі чітко прописані компанії-учасники (фактичні монополісти) та прибутковість для тих, хто її контролює. Дорожнє будівництво є істотно (удвічі) дорожчим, ніж було б за умови вільної конкуренції виконавців, і якщо брати корупційну «націнку» 15%, то бенефіціари можуть отримати з неї 15 мільярдів гривень на рік.

Кричущі провали у зовнішній і внутрішній політиці Зеленський намагається приховати спробами звинуватити у всіх гріхах демократичну опозицію – передусім колишнього президента України П.Порошенка.

Політичні переслідування командою Зеленського політичних супротивників з допомогою ДБР, ОГПУ, СБУ чітко показали, хто є ворогом влади, – АТОвці, добровольці, волонтери, майданівці, опозиційна партія «ЄС» і загалом проукраїнське патріотичне середовище.

Основна причина – влада, сформована з приходом на посаду президента В.Зеленського, виявилася ідеологічним ворогом демократії і відродження України.

Магістральним напрямком політики «команди Зеленського» є розмивання української національної ідентичності, основні тези якого були викладені В.Зеленським у в інтерв’ю для газети The Times of Israel та його новорічному привітанні, та повернення України до сфери впливу Росії.

Кістяк нової влади становлять люди, які не мають жодного державницького підходу, є продуктом російської культури та тісно переплетені бізнес-інтересами з російським газовим та шоу-бізнесом. Вони мають викривлені уявлення про національну ідентичність та не усвідомлюють її важливість для розвитку й збереження держави.

Ці проросійські погляди виливаються у конкретні дії та політичні заяви. Противники української держави роблять все для того, щоб зруйнувати всі засадничі основи її існування, зокрема і систему освіти українською мовою.

Ми спостерігаємо повернення до (мало)російського порядку денного і естетики. Мовний простір знову набуває ознак постколоніального, де імперська мова домінує в усіх сферах – передусім в кіно, на телебаченні, у друкованих ЗМІ.

В «історичному екскурсі» промови президента України Зеленського з Нагоди Дня Незалежності 2019 р. вперше з 1992-го року не було згадано про жоден з епізодів історичного протистояння з Росією.

У Зеленського продовжують обслуговувати «хотєлкі» РПЦ на шкоду українським національним інтересам.

Влада не лише заблокувала процес юридичного оформлення нових громад ПЦУ. Влада Зеленського зробила все, щоб заблокувати виконання закону по перейменування УПЦ МП.

Крім того, Зеленський відзначився публічними жестами прихильності до Московського патріархату.

У вересні 2020 року, перебуваючи в Ужгороді, Зеленський особисто вручив орден “За заслуги” ІІ ступеня митрополиту Мукачівському і Ужгородському Української православної церкви Московського патріархату Феодору, в миру – Олександру Мамсулаєву, який є провідником «руского міра» і  «веде проект» «русинських сепаратистів».

З незрозумілих причин було виключено із санаційного списку в Україні громадян Росії Олексія та Дмитра Ананьєва, які були внесені до нього ще у 2019 році за часів президентства Петра Порошенка. За інформацією ЗМІ вони є великими спонсорами Російської православної церкви і саме завдяки цьому могли отримати індульгенцію від Зеленського.

Такий крок відбувся майже синхронно із черговим рішенням Шевченківського районного суду Києва, який зобов’язав ДБР відновити кримінальне провадження за фактом «розпалювання міжконфесійної ворожнечі» Петром Порошенко під час отримання Томосу про автокефалію Православної церкви в Україні.

Попри активні спроби цієї влади намалювати райдужну картину альтернативної реальності, викладені вище факти (які є лише частиною величезного масиву даних) свідчать про наростання кризових явищ практично у всіх сферах життєдіяльності держави. Їх головною безпосередньою причиною є некомпетентність, корупція і навіть відверта зрада національних інтересів з боку представників владної команди, яка була сформована після обрання на посаду президента Володимира Зеленського.

Водночас ми чітко розуміємо: ситуація в крані складна, але можливо виправити. І першим кроком до нормалізації ситуації має стати зміна корумпованої та некомпетентної влади. При цьому, на нашу думку, національним інтересам України найбільше відповідає політика, яка здійснювалася за часів п’ятого президента України П. Порошенка – слідування у фарватері європейської та євроатлантичної інтеграції, модернізація української держави, перетворення її на сильного, ефективного і заможного регіонального лідера Східної Європи. Саме з цієї командою в України залишається шанс реалізувати свій потенціал, можливість чого була доведена на практиці у попередні роки.

Петро ПорошенкоВолодимир Зеленський
Початкові умови:Початкові умови:
Країна в глибокій політичній та економічній кризі, з прямою загрозою існуванню.Країна, яка стабілізувала політичну ситуацію, встояла перед російською агресією. Здійснюються структурні реформи, створено основу для поступального розвитку.
Економічна криза, падіння ВВП (Зміна реального ВВП у 2014 -6,6% до попереднього року)Зростання економіки (до 4,8% ВВП у 2 кварталі 2019-го). Індекс промислового виробництва становив +3%, до попереднього рокуЗміна реального ВВП у 2018 +3,4% до попереднього року
Активна фаза війни. Окупація РФ АРК, практично всієї території Донецької і Луганської областей.Стабілізований фронт, відсутність масштабних військових дій. Звільнено з-під російської окупації близько двох третин території Донецької і Луганської областей.
Розгубленість і безпорадність міжнародного співтовариства, ембарго на постачання озброєнь.Дієва міжнародна коаліція на підтримку України Іноземна економічна і військова допомога, постачання летальної зброї. Персональні і секторальні санкції проти РФ. Діють Мінські домовленості, які зупинили наступ регулярних військ РФ і заклали основу для постійного подовження санкцій проти РФ як агресора.
Збитки банківської системи у 53 млрд. грн у 2014 році. Вкладники забрали з банків майже третину депозитів.  Девальвація гривні – 100%, споживча інфляція – 24,9%. Міжнародні резерви країни знизились до найнижчого за 11 років рівня – 7,533 млрд дол. Зі 180 банків – більшість з проблемними активами, неліквідні, з незадовільною діловою репутацією власників/керівництва, задіяні у шахрайських схемах тощо. У 2014 році банківська система зазнає збитків у 53 мільярди гривень. Вкладники забирають з банків майже 60 мільярдів гривень (13,7% від загальної суми вкладів країни). Об’єми валютних вкладів скоротилися більш ніж на третину до 19,4 мільярда гривеньСтабільна гривня та банківська система, очищена від схем вимивання коштів («пральні», «пилососи», «зомбі-банки» та ін.., всього 103 банки). Здорова фінансова система. З метою уникнення краху банківської системи країни блискуче націоналізовано «Приватбанк».
  
Дефіцит державного бюджету 78 млрд грнДефіцит державного бюджету 59,2 млрд грн
Прямі іноземні інвестиції 410 млн дол. США  Прямі іноземні інвестиції 4 455 млн дол. США
Загальний спад промислового виробництва у 2014 р. становив –10,1 % (–4,3 % у 2013 р.). ВВП у 2013 році – 183,3 млрд.дол., у 2014 році – 131,8 млрд.дол., у 2015 році – 90,6 млрд.дол, у 2016 році – 93,3 млрд.гдол., у 2017 році – 112,2 млрд.дол, у 2018 – 130,8 млрд.дол., 2019 – 167,8 млрд.дол. Порожній бюджет (у травні 2014 р. на Єдиному казначейському рахунку було лише 3,8 млрд грн.), а в лютому – 108 тис грнЗростання економіки. Наповнений бюджет. На ЄКР на травень 2019 року перебувало 36,9 млрд грн. Планове зростання заробітних плат (у 2,5-3,5 рази) і індексація і зростання пенсій. Середня пенсія у 2019 році (понад 3 тис грн) була майже удвічі більшою, аніж у 2015-ому (1581 грн).  
 З червня 2015-го по червень 2019-го середня заробітна платня в освіті зросла у 2,7 рази.
Країна потерпає від наслідків багаторічної корупції.Створена антикорупційна інфраструктура, перезавантажений Верховний Суд, обрані судді Вищого Антикорупційного Суду.
Параліч системи державного управління, неспроможність системи місцевого самоврядування.  Децентралізація, платоспроможні місцеві бюджети. Протягом 2014-2019 років доходи загального фонду місцевих бюджетів зросли у 4 рази. Ріст доходів місцевих бюджетів призвів до стрибка капітальних видатків громад – з 6,2%, у 2014 р. до  17,6% у 2019 р.
Занедбана, нефінансована армія. Видатки на ЗСУ у 2013 становили лише 15,3 млрд грн, а у 2014 – 27,0 млрд грн. Відновлена боєздатна армія зі стабільно високим фінансуванням.
 
Результати періоду:Результати періоду:
Відновлення економічного зростання після шоків 2014 року. Починаючи із 2016 року, щороку були вищі темпи економічного зростання: від 2,4% у 2016-ому до 4,8% у другому кварталі 2019-го, коли відбулася зміна влади.  Перманентна безпекова, епідемічна, економічна, соціальна, політична криза. Восени 2019 – початок падіння промисловості, у січні 2020 – початок падіння ВВП. Спад в економіці пришвидшується навіть без локдаунів. Вже у 2019 році темп росту реального ВВП сповільнився 3,2% (у 2018 році – 3,4%), а у 2020 році реальний ВВП України впав на 4% після чотирьох років зростання. У січні-лютому 2021 року падіння ВВП склало 2,2% порівняно з аналогічним періодом 2020 року. Зростання державного боргу. Відношення загального обсягу державного боргу до ВВП України наприкінці 2020 року становило 57% порівняно із 44% на кінець 2019-го.
Нарощування міжнародної підтримки. Прискорення європейської та євроатлантичної інтеграції. Зростання загального рівня відкритості регіональних економічних систем для торгівлі з ЄС. Відновлення позитивної динаміки експорту з більшості областей до ЄС. Створення двох важливих міжнародних переговорних форматів, які дозволили стримати агресора та запровадити серйозні економічні (в т.ч. секторальні санкції).Фактична втрата Україною широкої міжнародної коаліції на підтримку її суверенітету та територіальної цілісності, перетворення України на об’єкта міжнародної політики, коли ключові питання вирішуються, якщо і не без України, але принаймні без Зеленського. Економічна та політична дезінтеграція з ЄС.
У період 2016-2019 років Україна залучала прямих іноземних інвестицій (ПІІ) щонайменше $3,7 млрд на рік. Зокрема, в 2016 році – $3,8 млрд, в 2017 – $3,7 млрд, 2018 – $4,5 млрд, 2019 – $5,8 млрд.Індекс інвестиційної привабливості України упав до 2,4 із 5 можливих пунктів – рівня 3 кварталу 2013 року, який передував Євромайдану. З України тікають інвестори. Вивели найбільшу з 2001 року суму – $868 млн.
Відновлення боєздатності ЗСУ – у співпраці державних органів і волонетрів. Видатки на Міноборони зросли у 2,2 рази: у 2014 р. – 26,5 млрд грн, у 2016 р. – 58,1 млрд грн. У порівнянні з 2013 р. (13,3 млрд грн.) зросли у 4,4 рази. Витрати на розвиток і закупівлю озброєнь зросли із 0,85 млрд грн у 2014 році до 5,8 млрд грн у 2016 році. Тобто майже у 7 разів.Суттєве гальмування темпів реформування та фінансування ЗСУ, зрив оборонного замовлення 2020 р. Приріст видатків на оборону не встигає навіть за зростанням інфляції (з лютого 2019 по лютий 2021 року вона склала майже 13% за офіційними даними Держстату).
Протягом 2014-16 років повернено додому майже 180 бранців Кремля в обмін на понад 230 бойовиків російської гібридної армії. Зокрема, 26-27 грудня 2014 року відбувся обмін 222 бойовиків на 150 громадян України, 26-27 серпня 2015 року – 12 бойовиків на 12 громадян України.Зеленському вдалося домовитися про звільнення 131 українця ціною  включення до списку важливого свідка по справі збитого малайзійського Boeing В. Цемаха, а також п’ятьох беркутівців, які звинувачуються у пораненні 80 та у вбивстві 48 людей під час подій Революції Гідності.
Послаблення впливу олігархів на прийняття політичних рішень, що й зумовило початок інформаційної кампанії на олігархічних каналах з дискредитації П.Порошенка.Посилення олігархату, передусім одіозного І. Коломойського та Р. Ахметова, представники яких є членами урядів Зеленського.
Поступове нарощування антикорупційної архітектури (створення НАБУ, САП, НАЗК, закладено основи для створення ВАКС).Корупція на всіх рівнях, про яку відкритим текстом говорять західні партнери. Наступ на антикорупційну систему. Скасовано е-декларування. 27 жовтня 2020 рокуКонституційний Суд, який до того виконував всі забаганки Зеленського (у тому числі щодо легітимізації Указу про розпуск парламенту) ухвалив рішення за конституційним поданням депутатів щодо відповідності Основному закону низки положень антикорупційного законодавства та визнав неконституційними окремі його положення.
Дерегуляція, спрощення процедур адміністрування різних сфер. Скорочено кількість контролюючих органів виконавчої влади з 56 до 27, а кількість контролюючих функцій держави – з 1032 до 680. Скасовано більше ніж 40% дозвільних документів та обов’язкову сертифікацію на 90% продукції. Реєстри і послуги держави почали бути доступними онлайн.Ухвалення законів, які збільшують тиск на ФОПів і розширюють можливості для сваволі податкової.
Залучення принципово нових людей до влади: волонтерів, іноземців, громадських активістів.Переслідування волонтерів та активістів, повернення у владу «нових облич» часів Януковича.
Нормалізація владного механізму після деформацій часів Януковича.Спроби узурпації влади через монобільність та видання указів, що виходять за межі компетенції президента України, використання РНБОУ як інструмента позасудових розправ. Безумні ініціативи на кшталт перенесення органів влади у регіони,  «судів у смартфоні» Проведення «опитування» біля виборчих дільниць, чергові обіцяні «Нью-Васюки» у проекті «Нове село», Маріуполі чи Харкові, зимової олімпіадади 20130 р. та ін.
Початок масштабної судової реформи. Ухвалення змін до Конституції, які заклали основи: незалежності суддів від Президента і ВР; обмеження їхньої недоторканності; перезавантаження Верховного Суду і згодом інших судів; запровадження Вищого антикорупційного суду тощо. Прийняття закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року №1401-VIII: 1) зміна чотирирівневої судової системи на трирівневу (місцеві/окружні суди — апеляційні суди — Верховний суд). Ліквідація спеціалізованих судів; 2) створено Вищий антикорупційний суд; 3) всіх суддів призначають на конкурсній основі; 4) запроваджено систему кваліфікаційного оцінювання суддів, яке проводить ВККС.Зупинка судової реформи. Ухвалення законів, які розбалансовували Верховний Суд, ставили його в залежність в ОП Був прийнятий у турборежимі закон “Про внесення змін до Закону “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування” №193 від 16 жовтня 2019 року, розроблений командою Зеленського, який був жорстко розкритикований Венеціанською комісією і названий таким, що несе загрозу незалежності суддів. Законодавчі ініціативи (законопроекти №3711 і №4229), які консервують корумповану судову систему, що викликало занепокоєння навіть в послів «Великої сімки».
Зростання заробітних плат (у 2,5-3,5 рази), індексація і зростання пенсій. Середня пенсія у 2019 році (понад 3 тис грн) була майже удвічі більшою, аніж у 2015-ому (1581 грн). Рішення про збільшення з 1.01.2017 удвічі мінімальної зарплати (з 1600 до 3200 грн). Зменшення ставки єдиного соціального внеску з 34,7% до 22%. Суттєве збільшення виплат військовослужбовцям. Поступове доведення виплат на фронті до еквіваленту 1000 дол.Суттєва втрата темпів зростання заробітної платні. Зростання реальної зарплати в Україні у лютому 2021 року у річному вираженні сповільнилося до 7,6% проти 12,2% у лютому 2020-го. Замість обіцяних 4 тис дол. на місяць для вчителів – відмова від виконання урядової постанови 822 та норм закону «Про освіту».  
Ухвалення нових правил у енергетиці для прозорості енергетичного сектору (зокрема, закон про ринок газу; розширення повноважень держави і звуження ролі олігархів у акціонерних товариствах (зокрема, «Укрнафті»)). Виграш у «Газпрому» у Стокгольському арбітражі по газових угодах. «Нафтогаз» зекономив 1,8 млрд дол. на закупівлі газу; «Газпром» отримав зобов’язання щодо компенсації 4,63 млрд дол. за недопоставку погоджених обсягів газу для транзиту.Підірвано енергетичну безпеку держави. Відновлення експорту електрон енергії з РФ та Білорусі. Зниження видобутку енергетичного вугілля, внаслідок чого низку блоків ТЕС довелося переводити на спалювання газу,  який різко збільшує собівартість виробництва струму. Видобуток власних нафти й газу упав на 5% порівняно із показниками 2020-го. Так само зменшилося порівняно із зимовим періодом минулого року виробництво електроенергії на українських АЕС.
Запроваджено систему субсидій, що виплачувалися для компенсації зростання тарифів на електрику та газ громадянам, які цього потребували, а не олігархам.Замість зниження тарифів – їх підвищення за одночасного зменшення удвічі виділених на субсидії коштів.  

Кордун О. О., директор Європейського інституту,

науковий співробітник Інституту всесвітньої історії  НАН України

Докладніше – дивитись тут.