Протягом останніх кількох днів Варшава і Київ обмінялися кількома жорсткими випадами. Значною мірою, почалося це з інтерв’ю польським ЗМІ керівника офісу з питань міжнародної політики в адміністрації Анджея Дуди Марчина Пшидача. Він заявив, що Україна отримала справді велику підтримку від Польщі і їй “варто було б почати цінувати роль, яку Польща відіграла для України протягом останніх місяців і років”.
За цим послідувала відповідь України – заступник керівника Офісу Президента України Андрій Сибіга, який назвав безпідставними заяви у Варшаві про те, що Київ нібито недостатньо цінує допомогу, надану Польщею: «Категорично відкидаємо спроби окремих польських політиків навʼязати польському суспільству безпідставну думку, нібито Україна не цінує допомогу від Польщі. Це, очевидно, гра на власні конʼюнктурні інтереси, яка не має нічого спільного з дійсністю. Маніпуляція (…)».
Але, на жаль, цим ситуація не обмежилася. У вівторок, 1 серпня 2023 р., спочатку Міністерство закордонних справ України викликало посла Польщі Бартоша Ціхоцького, а потім МЗС Польщі викликало посла України Василя Зварича. При цьому заступник міністра закордонних справ Польщі Павел Яблонський назвав відносини з Україною «останнім часом не найкращими».
Врешті наприкінці дня вівторка вже про ситуацію висловився спочатку прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, який різко засудив рішення Києва викликати польського посла до МЗС. Він нагадав, що польський посол був єдиним, хто залишився в Києві у день вторгнення рф в Україну. “У міжнародній політиці, в умовах війни, що триває, з огляду на величезну підтримку, яку Польща надає Україні, таких помилок не повинно бути” – заявив Моравецький.
Після цього ситуацію пом’якшити спробував вже Президент Зеленський: «Україна бʼється за свободу свою та всієї Європи, і ми вдячні кожному народу, який допомагає. Надзвичайно цінуємо історичну підтримку Польщі, яка разом із нами стала справжнім щитом Європи – від моря до моря. І жодної тріщинки в цьому щиті бути не може. Ми не дамо жодним політичним миттєвостям зіпсувати відносини між українським і польським народами, а емоціям точно варто охолонути».
Значною мірою цей скандал спричинили два фактори, які наклалися один на одного.
По-перше, це конфлікт навколо постачання українського зерна, внаслідок чого не лише в Польщі, але і в кількох інших країнах східної і південної Європи (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія) пройшли акції протестів фермерів, було запроваджено (спочатку в односторонньому порядку країнами, потім на рівні ЄС) обмеження на імпорт частини української сільгосппродукції.
- На жаль, ця проблема показала, що українська влада по суті самоусунулася від регулювання експорту української сільгосппродукції. І це мало свої наслідки.
По-друге, наклався політичний чинник – восени в Польщі відбудуться парламентські вибори. І голоси фермерів правляча партія втрачати не хоче.
Але проблема стосується не лише сільськогосподарської продукції.
Річ у тім, що «дипломатія спецефектів» вичерпала себе.
Їй на заміну має прийти гнучка, оперативна і всеохопна робота – із залученням опозиції, місцевих громад, експертів громадянського суспільства.
Має працювати «дипломатія єдності та інтеграції». Демонстрація того, що захист України – це справа всього суспільства. І саме тому не вийде іншого результату війни, крім звільнення всіх загарбаних земель і покарання винних. Бо це справа не Банкової, а всієї країни.
У іншому випадку, тон української влади починає «напружувати» західних союзників. І це питання непрофесійних дій не українського Міністерства закордонних справ, а радше Офісу Президента, який в зовнішній політиці значною мірою відтіснив МЗС.
- Безумовно, за Конституцією саме Президент України відповідає за зовнішню політику. Але Офіс Президента не є конституційним органом. А саме він значно більше, ніж МЗС, керує українською дипломатією.
- Є численні прояви цього – від кричуще дивного призначення подруги А.Єрмака Олесі Ілащук послом України в Болгарії, до нещодавнього показового звільнення посла України у Великій Британії Вадима Пристайка, який перед тим говорив про недоречність сарказму у відносинах Києва і Лондона.
Офіс Президента намагався втручатися в дії Міноборони і Генштабу, зараз – у дії Міністерства закордонних справ. В обох випадках це створює проблеми для України.
«Дипломатія спецефектів» влади вичерпала себе. Натомість має прийти дипломатія єдності і інтеграції