Крилаті ракети FP-5 «Фламінго» – це один з найвідоміших та найамбітніших продуктів оточення владної «династії». Анонсовані на початку 2025 року, ракети компанії «Fire Point» мають літати на 3000 кілометрів та доставляти туди бойову частину вагою до тонни.
Однак їхня реальна ефективність наразі все ж бажає кращого.
Першим офіційно підтвердженим використанням «Фламінго» по об’єктах в росії стала серія ударів у січні 2026 року. Їхньою ціллю став полігон «Капустин Яр».
12 лютого 2026 року у місті Котлубань у Волгоградській області, за 500 кілометрів від території України, внаслідок ударів спалахнула пожежа на арсеналі ракет і боєприпасів ГРАУ Міноборони рф. Того ж дня Генштаб підтвердив ураження об’єкта саме ракетами «Фламінго».
20 лютого 2026 року «Фламінго» вдарили по «Воткінському заводу» в однаменному місті в Удмуртії, де виготовляється російська балістика – зокрема «Іскандери». Цей удар став найбільш далекобійним для ракети компанії «Fire Point» – місце влучання і підконтрольну територію України розділяє близько 1400 кілометрів.
28 березня 2026 року ракети «Фламінго» завдали удару по заводу «Промсинтез» у місті Чапаєвськ Самарської області, що за 900 кілометрів від території України.
Ракети «Фламінго» щонайменше двічі атакували завод «ВНДІР-Прогрес» у Чебоксарах, що в Чувашії, за 1000 кілометрів від України. «Прогрес» виготовляє важливу електроніку та навігаційні системи для «шахедів», КАБів та ракет «Іскандер» і «Калібр». Перший удар відбувся 5 травня 2026 року, а другий – 10 червня.
Останній відомий наразі результативний удар «Фламінго» по російському ВПК ставвся 27 червня 2026 року по заводу «Титан-Барикады» у Волгограді, розташованому за приблизно 500 кілометрів від підконтрольної території України. Цей промисловий комплекс серед іншого виготовляє елементи пускових установок для ракет, що використовуються проти України.
І, якщо виходити з інформації з відкритих джерел, ця атака «Фламінго» наразі поки що є найуспішнішим ударом цими крилатими ракетами з огляду на відсоток ракет, що влучили у ціль.
Станом на зараз відомо, що по об’єкту було запущено щонайменше п’ять ракет. Як ідентифікували OSINT-фахівці з Dnipro Osint, як мінімум три могли влучити у цілі, а саме у два різних цехи, а також виробничий корпус ще одного цеху.
Для порівняння: під час атаки по АО «ВНИИР-Прогресс» з шести ракет до цілі долетіла одна, відсоток ракет, що прорвали ППО ворога, становив 16%.
Під час другої атаки по цьому ж об’єкту, вже у червні, ракет було орієнтовно п’ять, з них одна влучила у ціль (20%) і ще одна – майже дісталася цілі, влучивши у дорогу перед заводом.
А от нещодавня спроба атаки на Воткінський машинобудівний завод (Удмуртія) вже була повністю провальною. Усі ракети (від 6 до 10) були збиті.
Журналіст Іван Яковина заявив, що російська сторона могла заздалегідь отримати інформацію про майбутній запуск ракет. За його словами, через можливий витік секретної інформації в повітря завчасно підняли літак далекого радіолокаційного виявлення А-50У, який виявив цілі та допоміг навести на них російські винищувачі.
За останні два місяці кількість підтверджених із відкритих джерел запусків зросла з 23 до 39, а число підтверджених влучань безпосередньо в цілі — із двох до шести.
Але результати більшості пусків залишаються закритими для широкого загалу, а оприлюднені дані базуються виключно на інформації, доступній із відкритих джерел.
Тобто наявні дані не дають підстав для переможних реляцій влади про нібито вже створену українську «вундерваффе».
А питання щодо співвідношення вартості, масовості виробництва та реального бойового ефекту, які виникають кожного разу, особливо після масових обстрілів України росією, є цілком закономірними. Під час війни суспільство має право знати, що мільярдні інвестиції у зброю визначаються її бойовою ефективністю, а не політичною наближеністю виробника чи гучністю президентського піару.