У глави податкового комітету Верховної Ради Данила Гетманцева нова ідея, як обкласти податками малий і середній бізнес.
- Вже вкотре під удар потрапляють обмінні пункти. Якщо раніше їм Нацбанк забороняв інформувати про курс іноземної валюти на носіях зовнішньої інформації – аби не занадто «засмучувати» українців падінням курсу гривні, то зараз нова ідея. Пункти обміну валюти планують обкласти по суті фіксованим (3 мінімальні зарплати – зараз це 19 500 грн.) авансовим (!) платежем податку на прибуток.
Зважаючи на сьогоднішню середню маржу (спред) між купівлею і продажем долара (на нього припадає 70-80% усіх обмінних операцій), яка складає приблизно 20 копійок (у спокійні довоєнні часи серед був меншим – 5-10 копійок) на кожному доларі, не важко порахувати: аби лише сплачувати цей авансовий платіж у 19 500 грн. з такою маржею обмінник має щомісяця купувати і продавати не менше 97 500 доларів.
- Це, можливо, і реально за місяць для обмінника в Києві в хорошому місці, але може бути проблемою в менших містах і в точках з меншим оборотом валюти.
- До того ж, варто врахувати витрати на оренду, на зарплату, як правило, двох касирів, на охорону, на франшизу (ліцензія НБУ на валютообмінні операції коштує 5 млн. грн., тому більшість дрібних обмінників користується франшизою, за яку щомісячно сплачують в середньому 200-300 доларів за точку). До того ж обмінники можуть і втрачати кошти в залежності від динаміки курсу.
Проблема цього рішення не тільки в тому, що воно може призвести до закриття частини обмінників, звільнення частини зайнятого персоналу, закладання нового податку в маржу (що призведе до підвищення курсу продажу валюти).
Врешті, всі податки так чи інакше сплачує покупець; у даному випадку – покупець валюти.
Значно глибша і небезпечніша проблема в тому, що держава бере на себе право обкладати певний бізнес фіксованим платежем, абсолютно не зважаючи на реальні обсяги доходів і витрат бізнесу. Це небезпечний прецедент, який може бути поширений і на інші бізнеси – аж до найдрібніших.