Днями один із найбільш медійно впізнаваних призначенців Зеленського змушений був визнати спробу масштабного дерибану бюджетних коштів на майже мільярдному тендері очолюваної ними обласної адміністрації.
На початку жовтня у своєму розслідуванні журналісти «Наші гроші» викрили, що у тендерах на реконструкцію водогону в Миколаєві загальною вартістю до 1 млрд грн були в рази завищені ціни будматеріалів. Наприклад ціни труб та пісок були вищими від ринкового рівня та інших тендерів в області у 2-3 рази. Понад те, ОДА встановила у тендерах умови, які фактично примушували учасників торгів не знижувати ціни.
Першою реакцією глави миколаївської обладміністрації Віталія Кіма була заява, що він відзвітує за кожну витрачену копійку та заклик «не вірити поганим новинам».
Водночас у департаменті містобудування очолюваної Кімом обладміністрації взагалі заявили, що тендерні ціни цілком відповідні ринковим.
Проте через три тижні Віталій Кім змушений був таки підтвердити високі ціни у кошторисах і вимушено «подякувати» журналістам. В ході брифінгу 28 жовтня він визнав, що підрядник нібито «заклав в ціну інфляцію не тільки цього року, але й наступного. Це 30%, які не будуть оплачуватись, тому що оплата і закупівля проходитимуть цього року».
Втім, станом на 30 жовтня у «Прозорро» досі відсутні додаткові угоди на зниження цін у відповідних закупівлях.
Тож чи відбудуться обіцяні зміни в реальності вочевидь знову доведеться контролювати журналістам.
І в цьому головна проблема.
Журналісти та антикорупційні активісти привертають увагу до найбільш кричущих, але лише окремих фактів розкрадання бюджетних коштів.
Вони не можуть і не повинні контролювати усі держзакупівлі, які проводяться органами влади чи державними компаніями.
Те, що даний конкретний випадок запланованого дерибану дефіцитних коштів із бюджету один із призначених Зеленським глава обладміністрації під тиском таки визнав, аж ніяк не вирішує загальної проблеми розкрадань.
Влада країни, що перебуває у стані війни, не має права нав’язувати ЗМІ та суспільству гру в «спіймай злодія» і обмежуватися вирішенням окремих найбільш гучних і зухвалих оборудок.
Для довіри українського суспільства та міжнародних партнерів потрібно покласти край дерибану державних коштів під час війни як явищу. Звести його прояви максимуму до окремих форс-мажорів, які отримують швидку і жорстку реакцію правоохоронних органів та вертикалі влади.