1 вересня Верховній Раді забракло голосів одразу для кількох законопроєктів, пов’язаних із міжнародними зобов’язаннями України. Володимир Зеленський заявив, що парламентські рішення мають відкрити близько $15 млрд підтримки, а ще приблизно стільки ж залежить від виконання урядом 44 рішень. Серед провалених голосувань — зміни щодо оподаткування міжнародних посилок та відбору членів Рахункової палати. Спікер Верховної Ради публічно перепросив за результат пленарного дня.
У цих провалах влада тут-таки кинулася звинувачувати … опозицію.
Це не витримує критики. «Слуги» Зеленського скрізь заявляють, буцімто мають «однопартійну більшість», яка налічує 228 голосів. Тож навіщо б їм опозиція, якщо нібито можуть все приймати однопартійно?
Це давно не так: «слуги» однопартійно збирають 130-160, зрідка 180, ще рідше понад 190 голосів. І близько не 226, потрібні для ухвалення рішення.
Тому влада збирає «підпірки» – з уламків забороненої опзж та бізнес-груп. Але навіть ті відмовляються підтримувати сирі і погано підготовані рішення.
Адже уваги потребує і якість самих реформ. Виконання вимог ЄС та МВФ не повинно перетворюватися на механічне голосування заради чергового траншу. Уряд має публічно пояснювати зміст кожної зміни, її наслідки для громадян і бізнесу та доводити, що запропонований механізм справді наближає Україну до європейських правил і сильніших державних інституцій.
Більше того: ці рішення потребують обговорення і в парламенті, і з суспільними колами, яких вони торкнуться. Мають бути враховані усі законні інтереси так, щоб реформа не погіршувала, а покращувала ситуацію.
«Європейська Солідарність» неодноразово заявляла, що не голосуватиме за рішення, які містять корупційні ризики, заплутують регулювання та збільшують сваволю чиновника.
Ці ризики мають бути зняті шляхом професійного обговорення проектів.
Так, як це було в березні 2022, коли рішення спочатку ретельно готувалися на робочих групах, жодна думка не відкидалася – а потім проекти швидко проходили голосування.
Тоді всі фракції можуть і підтримувати, і розʼяснювати, і нести відповідальність за рішення.
Саме це врятує і парламент, і бюджет – а не перекладання проблем з хворої голови на здорову.
А щоб рішення і готувалися якісно – треба створити робочу групу з представників усіх фракцій, європейських і українських експертів, та вилучити з проектів корупційні ризики та недолугі формулювання.
А найкраще – сформувати уряд порятунку, де кожен напрямок очолив би ррофесіонал, байдужий до політичних хотілок Банкової, натомість здатний урятувати ситуацію в своїй сфері.