У Раді Європи 15 травня 2026 р., у межах 135-ї сесії Комітету міністрів Ради Європи, яка проходила у Кишиневі, держави-члени офіційно фіналізазували Розширену часткову угоду про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. 36 країн та Європейський Союз заявили про намір приєднатися до Розширеної часткової угоди про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України.
Рішення про заснування Розширеної часткової угоди щодо створення Керівного комітету Спеціального трибуналу за злочин агресії проти України офіційно схвалили 37 держав з трьох континентів. Зокрема, намір взяти участь в угоді про трибунал висловили 34 держави-члени Ради Європи (Андорра, Австрія, Бельгія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Литва, Люксембург, Республіка Молдова, Монако, Чорногорія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сан-Марино, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Україна, Велика Британія), а також Євросоюз, Австралія та Коста-Рика.
Нідерланди погодилися прийняти початкову фазу роботи трибуналу в Гаазі.
У Раді Європи заявили, що згодом до угоди про трибунал можуть приєднатися й інші країни.
Розширена часткова угода щодо створення Керівного комітету Спеціального трибуналу визначатиме адміністративні та управлінські засади його функціонування, а також створюватиме додаткові механізми для розширення міжрегіональної підтримки Спецтрибуналу.
Таким чином зроблено вирішальний крок до фактичного створення Спеціального трибуналу та визнання відповідальності за агресію проти України.
Це рішення відкриває практичний етап створення спецтрибуналу, який має забезпечити притягнення до відповідальності вищого політичного та військового керівництва росії за розв’язання війни проти України.
Трибунал розслідуватиме, переслідуватиме та судитиме осіб, які несуть основну відповідальність за злочин агресії проти України. Він має заповнити прогалину в юрисдикції Міжнародного кримінального суду, який не може повноцінно розглядати злочин агресії РФ через процедурні обмеження.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що створення трибуналу стало «точкою неповернення» для міжнародного правосуддя.
Трибунал передбачатиме інституційну інфраструктуру відповідальності з трьох елементів: Спеціальний трибунал, Реєстр збитків і Комісію з розгляду претензій.
За даними Ради Європи, до Реєстру збитків уже приєдналися 44 держави та ЄС, а сам механізм отримав понад 150 тисяч заяв на компенсацію.
Україна почала просувати ідею створення спецтрибуналу одразу після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Наприкінці вересня 2022 р. Україна представила 30 державам-партнерам проект трибуналу щодо російського військового й політичного керівництва.
Європарламент 30 квітня 2026 р. підтримав створення та якнайшвидший початок роботи Спеціального трибуналу з питань злочину агресії проти України та закликав усі держави-члени ЄС приєднатися до нього.
Володимир Зеленський і генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе 25 червня 2025 року підписали угоду про Спеціальний трибунал для розслідування злочину агресії проти України. Згодом Зеленський повідомив, що доручив команді ОП та МЗС сформувати «чіткий графік практичних кроків для створення трибуналу».
Петро Порошенко неодноразово заявляв про необхідність притягнення володимира путіна до відповідальності, наголошуючи, що засудження російського керівництва у міжнародному трибуналі є питанням глобальної безпеки.
Експрезидент наголошував, що без покарання путіна неможлива стабільна міжнародна безпека. І говорив це ще до того, як це стало мейнстрімом і Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордер на арешт володимира путіна. Зокрема на Мюнхенській безпековій конференції у лютому 2023 року. Озвучена ним тоді формула перемоги залишається актуальною і донині:
Перше — зброя: її ніколи не буває достатньо. Україна має достатньо зброї, щоб стримувати росію, але потребує більше для перемоги — більше зброї означає швидший мир. Друге — посилення санкцій проти росії, перекриття шляхів їх обходу та замороження російських активів, аби позбавити Кремль ресурсів для війни. Третє — невідворотний трибунал для путіна. Четверте — надійні гарантії безпеки для України та Європи. П’яте — членство України в НАТО як єдиний механізм забезпечення такої безпеки.
У квітні того ж року в ефірі британського GB News пʼятий президент заявив, що володимира путіна та його спільників у злочинах проти України необхідно судити у міжнародному трибуналі, і це не лише питання справедливості, а й питання міжнародної безпеки. На його думку, це один із ключових факторів не лише для України, а й для континенту і для світу.
Про це ж він говорив на зустріч із Міністром закордонних справ Швеції Тобіасом Біллстрьомом у вересні того ж року.
Отже, рішення Ради Європи — це не дипломатична подія, а підтвердження того, що формула справедливого миру для України не може зводитися лише до припинення вогню чи чергових переговорів із агресором. Російська війна має завершитися не кулуарною домовленістю, а юридичною відповідальністю тих, хто її розпочав.
Українська влада має не привласнювати цей результат як черговий елемент піару, а забезпечити максимальну міжнародну мобілізацію, щоб трибунал став дієвим інструментом покарання путіна та його оточення, а не символічною конструкцією без практичного результату.