Майже 800 тисяч виконавчих проваджень за комунальні борги — це вирок соціальній політиці влади. Люди здебільшого не платять не тому, що не хочуть, а тому що не можуть.
Більшість справ закриваються без сплати — це сигнал, що система ЖКГ і підходи до оплати послуг у нинішніх умовах не працюють. Особливо критична ситуація серед пенсіонерів та людей передпенсійного віку, які фізично не в змозі оплачувати захмарні тарифи з мізерних доходів. Це – результат того, що уряд і «слуги» провалили завдання соціального захисту у воєнний час, коли кожна гривня має значення для виживання.
В умовах повномасштабної війни влада мала б діяти відповідально: провести реальну індексацію доходів, підтримати найуразливіші категорії населення, а не лише обіцяти допомогу на телемарафоні.
Пенсіонери, які становлять значну частину боржників, не отримують гідної підтримки, натомість змушені обирати між оплатою комуналки та купівлею ліків чи їжі. Це — свідчення глибокої несправедливості, яка посилює соціальне напруження.
Уряд демонструє абсолютну бездіяльність у сфері реформування ЖКГ. Замість прозорих механізмів обліку та обґрунтованих тарифів — ми бачимо лише латання дірок і маніпулятивну тарифну політику. Приватні і державні постачальники перекладають усі ризики на споживачів, а Кабінет Міністрів не створює жодних реальних компенсаторів чи прозорих правил на ринку.
Від Зеленського натомість бачимо мовчання і піар-акції замість реальних антикризових дій. «Слуги» у парламенті не спромоглася навіть на мінімальні зміни в політиці державної допомоги чи механізмах реструктуризації боргів для найбідніших.
В країні необхідна прозора політика в ЖКГ і ефективна система адресної допомоги. Під час війни кожне рішення має бути справедливим і раціональним, а не зручним для урядової звітності. Владі час припинити імітувати турботу і почати захищати людей, а не залишати їх наодинці з боргами.