Україна необґрунтовано довго вирішує завдання конфіскації російських активів. Фактично, вже майже два роки намагань влади впоратися із цим завданням не призвело до конкретних результатів.
За даними ЗМІ, у березні 2022 року українські депутати прийняли закон про конфіскацію російських державних активів на території країни. Здавалося, що це крок у правильному напрямку, але реалізація стала предметом зволікань та невизначеності.
У травні 2022 року Рада національної безпеки і оборони (РНБО) вирішила конфіскувати два російські банки, в результаті чого понад 25 мільярдів гривень були спрямовані до Фонду компенсації наслідків збройної агресії. Однак це лише краплина в морі тих активів, які можна було б вилучити.
Ще однією перепоною в процесі стало рішення РНБО щодо конфіскації 903 комерційних об’єктів на користь України. Серед них – компанії у сферах енергетики, машинобудування, логістики тощо. Та на жаль, цей перелік так і залишився на розгляді РНБО.
Навіть після більше як року зусиль, у жовтні 2023 року Кабмін вперше схвалив проєкт указу президента про вилучення понад 800 об’єктів рухомого майна. Проте, навіть цей крок не став кінцевим етапом, оскільки рішення так і не було винесено на розгляд РНБО.
Тривале зволікання та невизначеність у цьому питанні створюють певні ускладнення для внутрішніх та зовнішніх процесів. Інтереси громадськості та вимоги громадських організацій стосовно повного стягнення російських активів залишаються без відповіді.
У цій ситуації, де Україна повинна бути прикладом ефективної реакції на агресію, виглядає так, що можливості, які надає статус жертви, не використовуються повноцінно. Це може вплинути на довіру міжнародних партнерів та затримати процеси конфіскації російських активів у світі.
Зважаючи на складність міжнародної політичної ситуації та значущість використання всіх можливостей для врегулювання і вирішення військової агресії з боку росії, Україна повинна негайно усунути перешкоди та активно просувати процес конфіскації російських активів. В іншому випадку, може виникнути ризик втрати важливого інструменту для підтримки своєї позиції в міжнародному співтоваристві.