Корупція на найвищих щаблях влади здатна вбивати у прямому розумінні цього слова. Адже від ефективності використання коштів платників податків залежить фінансування ЗСУ та ОПК.
Найбільше шкоди завдають зловживання на вищих щаблях державної влади – суддями, чиновниками ОП, міністрами, їхніми заступниками і радниками.
Тож не випадково соціологічні опитування за останній рік свідчать: українці вважають, що найбільшою проблемою України, крім війни, є корупція та низькі зарплати й пенсії. І понад 78% відповідальність покладають на Президента України.
Створені у 2014-2019 роках з нуля антикорупційні органи, попри повномасштабне вторгнення, викривають корупціонерів і ловлять на гарячому високопосадовців.
Однак сама природа нинішньої влади заснована на топ-корупції «своїх». Відповідно, вона толерується органами, лояльними до влади.
Державне бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки мають своїх «кураторів» в президентському офісі на кшталт активного захисника режиму Януковича О.Татарова.
Владі явно не подобається, що журналісти-розслідувачі вільно можуть викривати корупцію і критикувати за це владу. Спроби дискредитації та тиску за замовленням вади команд журналістів-розслідувачів через незаконне спостереження, прослуховування та провокації були вкрай негативно сприйняті в країнах ЄС та активною частиною суспільства.
Так само підхід «не на часі» щодо корупції, який практикують у провладних ЗМІ, – хибний і навіть шкідливий в умовах війни. Якщо не викорінювати в українській державі корупцію зараз, то це послаблюватиме її в умовах постійної загрози російської агресії. Тим більше, що війна не закінчиться завтра. Нам потрібно бути настільки сильними і стійкими, щоби, попри постійну безпекову загрозу і воєнні дії, продовжувати будувати сильні та ефективні державні інституції.
Потрібно розуміти, що критика влади за недостатні зусилля з подолання корупції топ-чиновників є не «російською ІПСО», не «грю на боці ворога», як це часто намагаються представити провладні «блогери» та анонімні Телеграм-канали. Це внесок у підвищення ефективності держави та використання коштів бюджету, а отже – внесок у перемогу.
- «Перемога України на полі бою не дасть Україні стати частиною росії. Перемога у війні з корупцією не дасть Україні стати схожою на росію», – наголосив свого часу держсекретар США Е.Блінкен.
54% респондентів стверджують, що насамперед боротися з корупцією мають нові антикорупційні органи, створені після 2014 року.
Але невипадково восени 2023 р. близько 80% українців вважали саме президента відповідальним за високий рівень корупції в країні.
- Це прямий наслідок концентрації влади та інформаційного впливу в одних руках та відсутності політичної волі.
- Адже попри гучні декларації і пафосне прийняття антиолігархічного закону, справді дієвих заходів проти політичної корупції за часів президентства Зеленського було мало і більшість з них були наслідком тиску суспільства, опозиції чи західних партнерів. Тому й спроби Офісу президента прирівняти у кримінально-процесуальному кодексі корупцію до державної зради сприймаються суспільством як блюзнірство та показуха.
Так уже склалося, що в українській владі залишився тільки один впливовий політичний центр – президент зі своїм найближчим оточенням. Тому вся повнота відповідальності за стан справ у державі лягає саме на них.
Адже розподіл влади в демократичній державі дозволяє не лише уникнути диктатури, але й покласти відповідальність за стан справ у країні на різні гілки влади та посадових осіб, а не зводити все до успіху чи вини однієї особи.