росія продовжує використовувати у своєму озброєнні іноземні, зокрема західні, компоненти. Українська розвідка вчергове звертається до партнерів із закликом посилити моніторинг та протидію. Водночас українська влада не демонструє достатньої ініціативності в побудові ефективної системи відстеження таких постачань.
Попри вже три роки великої війни, Україна продовжує констатувати одну й ту саму загрозу – російське озброєння наповнене західними мікросхемами, електронікою та технологіями подвійного призначення. Це сигнал не лише до міжнародних партнерів, а й до нашої власної влади: де конкретна стратегія протидії санкційній контрабанді з боку державних органів? Замість системної роботи ми бачимо лише заяви про «необхідність співпраці», тоді як російська армія продовжує бити по українських містах дронами, зібраними на основі імпортної електроніки.
Президент Зеленський і його команда вкотре демонструють нездатність організувати проактивну дипломатичну та безпекову кампанію на глобальному рівні. Робота, яку має вести РНБО і уряд – провалена або імітується. В той час як розвідка виконує свою функцію і фіксує факти, уряд не створив реальних важелів тиску на партнерів – через двосторонні угоди, санкційні моніторингові групи, публічні механізми виявлення компаній-порушників.
Наслідки бездіяльності – це не просто чергові “шахеди” над нашими містами, а й зростання ризику технологічної переваги ворога. Санкції не можуть існувати лише в резолюціях та прес-релізах. У час війни влада мала би організувати оперативний обмін розвідданими із країнами G7, створити українсько-західні робочі групи з відстеження товарів подвійного призначення, активізувати викриття фірм-прокладок. Натомість ресурси витрачаються на піар поїздок та “антикризові” брифінги.
Влада має терміново переглянути пріоритети у санкційній політиці. Необхідно ініціювати створення міжурядової координаційної платформи з партнерами.
Зрештою, давно час зупинити транзит російської нафти до Європи українським нафтопроводом «Дружба».
Війна вимагає не гасел, а дій, і саме у санкційній політиці ми не можемо дозволити собі залишатися наївними спостерігачами.