В історії українського Конституційного суду є чимало прикладів зловживання своїм правом. Один з найбільш кричущих – затягування з розглядом конституційності закону, відповідно до якого т.зв. УПЦ мп мала б називатися так, як вона є насправді – рпц в Україні.
Депутати Київради з фракції «Європейська Солідарність» та громадські активісти звернулись до суддів Конституційного Суду України з листом, в якому вимагають розблокувати закон про перейменування церкви московського патріархату.
Півроку – стільки є в Конституційного Суду для розгляду будь-якої справи. Цей КСУ розглядає справу вже більше чотирьох років, тим самим прямо порушуючи норму статті, яка регулює його діяльність. 18 суддів, які мають прийняти рішення згідно закону, цього не роблять. Тим самим вони працюють на користь російського агресора – це стаття 111 Кримінального кодексу України, називається державна зрада. Ознаки її принаймні вбачаються в тому, що вони відмовляються у визначений законом спосіб і термін прийняти рішення. Ми не вимагаємо від них конкретного рішення, ми вимагаємо від КСУ законного рішення у визначені строки.
Закон № 2662-VIII про зміну назви релігійних організацій, керівний центр яких розташований в країні-агресорі, був ухвалений 20 грудня 2018 року, набув чинності 26 грудня того ж року, але так досі і запрацював.
- Сам закон не містить конкретної прив’язки до якоїсь із конфесій, проте запроваджує певні принципи, за якими можна вирахувати підпорядкованість релігійної організації в Україні країні-агресору (тобто не лише рф). Тож закон не є дискримінаційним за релігійною чи етнічною ознакою, проте направлений на захист національної безпеки та протидії агресорові.
І хоча в самому законі не названо церкву «московського патріархату», там одразу сприйняли це на свою адресу. І це не дивно, б на момент ухвалення закону УПЦ мп, відповідала всім трьом критеріям.
Мінкульт провів відповідну релігієзнавчу експертизу. Ґрунтовний та дуже об’ємний документ на понад 800 сторінок було опубліковано 26 січня 2019 року. Там був повний перелік усіх релігійних організацій, які підпадають під дію закону з відповідним номером ЄДРПОУ та адресою, а це – понад 12 тис. юридичних осіб.
Відповідно до закону, саме з цього моменту – офіційної публікації – і мав би початися процес перейменування. Релігійним центрам, тобто єпархіям, монастирям та синодальним управлінням дали 4 місяці на перейменування, а звичайним громадам – 9 місяців. Тобто дедлайн перейменування для центрів був 26 травня, а для парафій – 26 жовтня 2019 року. У разі відмови виконати закон, статути цих організацій втрачають чинність. Однак цього не сталося.
18 січня 2019 року представники нині забороненої в Україні політичної партії подали конституційне подання, яке суд прийняв, але двічі переносив розгляд справи. Останнього разу дедлайн встановили на 19 квітня 2019 року – за два дні до другого туру виборів президента України. І коли вже було зрозуміло, що влада зміниться, вирішили просто не розглядати цю справу і не призначати наступних дат розгляду. Відтоді закон фактично «підвис» у Конституційному суді. Фактично він лишився чинним, але його виконання заблоковане відсутністю рішення КСУ та ще одним позовом, поданим все тим же В.Новинським 22 березня до ОАСК до Міністерства культури.
Кричуще протизаконня має припинитися. Ми не вимагаємо від КСУ конкретного рішення, ми вимагаємо від суддів законного рішення у визначені строки.