Поточна аналітика

Життєдіяльність громад після ліквідації 2/3 районів

  • Реформа районного рівня управління була неминучою в умовах реалізації однієї з найбільш успішних управлінських реформ 2014-2019 років – реформи децентралізації, розпочатої у грудні 2014 року. Утворення об’єднаних територіальних громад (часто за формулою «одна громада – один район», «дві громади – один район») постійно ставило на порядок денний модернізацію районного рівня управління (на липень 2020 року випадків, коли межі району збігалися з межами об’єднаної територіальної громади було 76).  Було абсолютно нелогічним збереження на території однієї чи кількох громад ще й районного рівня управління та самоврядування.
  • Проте, було б логічним, якби зміні карти районів передувала реформа управління і самоврядування, реформа міжбюджетних відносин.
    • За аналогією: в Україні у попередні роки відбувалася оптимізація територіальних органів ЦОВВ (до прикладу, податкових) – окремі районні органи ліквідовувалися, їх функції передавалися в інші райони і для цього ліквідовувати райони не доводилося.
  • Тим більше, що цифровізація управлінських і сервісних функцій районного управління і самоврядування суттєво могли б скоротити незручності для людей внаслідок скорочення районів та оптимізувати управлінські процедури:

1) оцифрування всієї інформації про ресурсну базу місцевого самоврядування на рівні району – створення відкритих муніципальних реєстрів об’єктів спільної власності територіальних громад району з детальною інформацією про кожен з них, у тому числі, щодо об’єктів власності, які приватизуються або здаються в оренду;

2) створення муніципальних електронних реєстрів, необхідних для отримання адміністративних послуг членами територіальних громад на рівні району. Це відкривало б можливості повністю скасувати будь-які довідки у рамках певних адміністративних процедур, довідка буде замінена доступом посадової (службової) особи для підтвердження необхідного статусу особи;

3) створення медичних і освітніх реєстрів, електронних черг у медичних і освітніх закладах на муніципальному рівні, покликаних вдосконалити надання медичних і освітніх послуг членам територіальних громад тощо. На жаль, нічого з цього зроблено не було.

  • Перекроюванню районів мало б також передувати передання районних лікарень, освітніх закладів на баланс певних територіальних громад з закріпленням за ними фінансуванням у вигляді цільових трансфертів.
    • Натомість, запропонований монобільшістю у ВРУ, проєкт (і досі він лише проєкт) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації мережі та функціонування центрів надання адміністративних послуг та удосконалення доступу до адміністративних послуг, які надаються в електронній формі» вибрав абсолютно неефективний і дуже витратний варіант – створення у кожній ОТГ Центру надання адміністративних послуг. Тобто, йдеться про створення додаткових 767 ЦНАП, що, з точки зору витратності Державного бюджету, є абсолютно нераціональним.
  • Врешті, сам новий районний поділ, встановлений відповідно до постанови «Про утворення та ліквідацію районів», не дає однозначної відповіді про його функціональність. Насамперед, через різну кількість населення і території районів. До прикладу, район – це і 132 тис. населення (у Волинській області), і 1245 тис. (у Дніпропетровській області). При тому навіть в межах однієї області є райони, які за чисельністю населення відрізняються у 7-8-10 разів.
  • 5 листопада 2020 року парламентом у І читанні був прийнятий законопроект №4100-д про внесення змін до Бюджетного кодексу України, який створює нову бюджетну реальність функціонування районного рівня місцевого самоврядування.
    • Згідно з цими змінами до Бюджетного кодексу, скасовано трансферти районним бюджетам, а також вилучено більшість доходів районних бюджетів. Запропонована новела статті ст.64-1 визначає доходи районних бюджетів, які не здатні забезпечувати конституційні повноваження районних рад (відповідно до ст.143 Конституції України).
    • До прикладу: а що буде з вторинною ланкою медицини? а що буде з відповідними освітніми закладами? а що буде з транспортним сполученням до райцентрів?
    • Якщо немає реалістичних бюджетів, то не буде і виконання цих функцій.

Нагадаємо, що згідно з статтею 143 Конституції, районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних районів, затверджують районні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Це, фактично, означає, що жодних районних програм тепер не буде, жодні спільні для різних громад проєкти реалізуватися не будуть.