Тренди

Втрачене економічне зростання

Зміна влади в Україні в 2019 році призвела до потужних кадрових змін та ревізії державних політик практично у кожній окремій галузі. Рік при владі нової команди – досить значний термін, щоб спробувати відстежити ті зміни, які декларувалися під час виборчої кампанії. Сьогодні ми розпочинаємо серію публікацій, у яких експерти нашого Інституту запропонують своє бачення основних трендів розвитку країни: у зовнішній політиці, демократії, економіці, соціальній політиці, подоланні пандемії COVID-19, місцевому самоврядуванні, децентралізації та національній ідентичності

Автори: Василь Яблонський, Андрій Бульвінський, Андрій Дуда, Сергій Кисельов, Олексій Кордун, Олег Іванов


  • Економіка падає – політ нормальний
  • Наступ на дрібний та середній бізнес
  • Замість бюджету розвитку – фінансова піраміда
  • Кінець «епохи бідності». Чи початок?

Українська економіка знову падає

За перший рік свого правління Володимир Зеленський продемонстрував відсутність у нього економічної команди, нездатність працювати з підприємницьким середовищем та реагувати на виклики

Президент Порошенко очолив державу у розпал російської агресії та окупації ворогом значних територій України. Територій, які до початку війни зосереджували до 20% економічного потенціалу, промислового виробництва й експорту.

Війна призвела до великих економічних втрат. Упродовж першого її року різко погіршився рівень життя громадян, довелося заморозити соціальні виплати та мінімальні заробітні плати.

Однак, зупинивши її активну фазу до початку 2015 року, попередній владній команді вдалося закласти підвалини для динамічного відродження української економіки та підвищення рівня життя українців.

І уже з 2016 року ситуація в країні почала впевнено змінюватися на краще. Відтоді щороку були щоразу вищі темпи економічного зростання: від 2,4% у 2016-ому до 3,4% у 2018-ому та 4,6% у другому кварталі 2019-го, коли відбулася зміна влади.

Промислове виробництво в січні — квітні 2019 року на 7,1% перевищило аналогічні показники за відповідний період 2015-го, коли було зупинено активну фазу бойових дій на Донбасі.

Виробництво в сільському господарстві у 2019 році було на 11% більшим, аніж у довоєнному 2013-му.

Усе це – попри окупацію Криму та значної частини Донбасу, розрив налагоджених економічних зв’язків між різними підприємствами України і згортання торгівлі із Росією.

Торгівля українськими товарами на альтернативних ринках динамічно зростала в умовах торгівельної війни РФ та запроваджених нею перешкод у транспортуванні українських товарів на інші традиційні ринки країн СНД – особливо до Центральної Азії.

І як наслідок, за перші 4 місяці 2019 року – тобто перед тим, як було передано владу новому президенту, – експорт українських товарів не лише відновив, але й на 11% перевершив показники того ж періоду 2014-го.

Попри те, що у цих обсягах навесні 2014-го враховувалися дані із нині окупованих територій Донбасу, а навесні 2019 року уже ні.

Для цього українська дипломатія упродовж 2014-2019 років активно працювала над укладенням угод про вільну торгівлю, які полегшували просування українських товарів. І найважливішої та найбільшої – Угоди про асоціацію та ЗВТ із ЄС, і угод з іншими країнами, наприклад з Канадою.

Кажуть, щоб щось оцінити, потрібно це втратити і порівняти.

Якщо на час передачі влади у 2019 році економіка України перебувала на гребені економічного зростання, то зараз зависла над прірвою.

Країна спочатку опинилася в руках людей, які визнавали себе «профанами», далекими від економіки «дилетантами», а то й більш різкими термінами. А після відставки попереднього уряду у владній команді тривалий час взагалі не могли знайти людей, які б взяли на себе відповідальність в надзвичайно складній ситуації в промисловості, сільському господарстві, економіці загалом.

Під час виборчої кампанії у В. Зеленського обіцяли кінець «епохи бідності», а здобувши однопартійну більшість у парламенті – що економіка буде зростати на 5-7% на рік.

Натомість з перших же місяців діяльності монобільшості «Слуги народу» та сформованого нею уряду, відбувається стрімке погіршення ситуації в економіці.

Спад промислового виробництва до відповідного періоду попереднього року склав у вересні 2019-го – 1,1%, у жовтні уже 5%, а в грудні 2019-го і березні 2020-го сягав 7,7%. Цей обвал поступово почав тягнути донизу усю економіку.

Криза з кожним місяцем поширювалася на усе більшу кількість галузей економіки. Темп зростання ВВП у 4 кварталі 2019 року знизився до 1,5% проти 4,6% у 2 кварталі, коли Зеленський перебрав на себе посаду президента.

Нарешті, у січні 2020 року вперше з 2015 року в Україні було зафіксоване й падіння ВВП (за даними Мінекономіки – на 0,5%). На цьому ж рівні спад внутрішнього продукту очікується Нацбанком і за підсумками усього першого кварталу. А це означає, що запровадження обмежень у зв’язку із поширенням Covid-19, яке відбулося лише в березні, насправді не є причиною економічних проблем, а може їх лише поглибити через непрофесійність влади.

3 квітня уряд різко погіршив прогноз по ВВП на 2020 рік – до -4,8%. І з огляду на розвиток ситуації – цей прогноз видається оптимістичним.

Певний час від повного провалу економіку утримував запас міцності створений за час президентства Порошенка. Завдяки значному зростанню доходів українців під час економічного зростання 2016-2019 років вони своїм споживанням створювали ще кілька місяців інерційне зростання в торгівлі, будівництві та сфері послуг.

Але вже в лютому 2020 року – ще до поширення в Україні коронавірусу Сovid-19 – розпочався спад також і в будівельній галузі (на 4,2% порівняно із лютим 2019-го), за підсумками березня він пришвидшився до 11,6%. Хоч ще 2019-го ця галузь демонструвала один з найвищих темпів приросту (+20% до 2018-го), а за підсумками 1 кварталу 2019-го – тобто перед тим, як відбувся перший тур президентських виборів – приріст будівництва взагалі сягав 29% порівняно із тим же кварталом попереднього року.

За підсумками IV кварталу 2019-го галузі, які тримали економіку на плаву торік — та ж таки торгівля, сільське й лісове господарство, телекомунікації, — продемонстрували значний спад капітальних інвестицій. У сільському господарстві — на 6,6%, у лісовому господарстві — на 39,7%, у роздрібній торгівлі — на 29,2%, у транспорті — на 9,3%, у телекомунікаціях — на 11,3%. Це стало одним з ранніх сигналів попередження про наростання і в них кризових тенденцій.

Експорт українських товарів спочатку загальмував з 11,6% (у вересні порівняно із тим же місяцем 2018-го) до 7,3% (у жовтні порівняно із жовтнем 2018-го). У листопаді й зовсім зменшився (до $4,32 млрд проти $4,46 млрд у листопаді 2018-го). У грудні 2019-лютому 2020-го перебував на рівнях близьких до минулорічних, попри продаж рекордного минулорічного урожаю. А у березні 2020-го знову зменшився (до $4,14 млрд порівняно із $4,32 у березні 2019-го).

З літа 2019 року – відразу після зміни влади в Україні розпочалося обвальне скорочення видобутку ключових для забезпечення енергобезпеки країни енергоресурсів.

Після зростання порівняно із минулим роком видобутку газу в Україні у січні-травні 2019 року на 4,2%, з червня розпочалося скорочення його видобутку, темп якого стрімко зростав (з -0,5% у червні до -7,5% у жовтні). У березні 2020-го року видобуток газу в країні також нижчий на 4,9%, аніж у той же час 2019-го.

Прагнення заробити швидкі і легкі гроші на імпорті замість розвитку внутрішнього газовидобутку здатне уже незабаром призвести і до відновлення прямих поставок газу для українських споживачів і російським «Газпромом».

Внаслідок лобізму представників команди Володимира Зеленського, насамперед А. Геруса, почав стрімко зростати також імпорт електроенергії, який в листопаді 2019-го сягнув рекордних 666,5 млн кВт год.

А стрімке нарощування імпорту електроенергії призвело до скорочення її виробництва на українських ТЕС та видобутку вугілля в Україні. Порівняно із аналогічним періодом попереднього року спад видобутку у листопаді 2019-го склав 12,7%, у грудні поглибився до 21,7%, а за результатами 1 першого кварталу 2020-го також склав 16,5%. Тоді як у першому кварталі 2019-го навпаки спостерігалося зростання його видобутку на 8,2%.

Навіть у сільському господарстві, яке значною мірою є драйвером зростання ВВП і експортних надходжень, ситуація погіршується.

З одного боку, Україна в чергове оновила рекорд з врожаю зернових – 75 млн тонн. Але цей урожай був у прямому і переносному значенні посіяний ще до зміни влади.

Натомість з 4 кварталу 2019 року і в агросекторі розпочалося скорочення виробництва: у жовтні, листопаді та грудні воно було меншим, аніж у ті ж місяці торік на 6,7%, 18,5% та 14,4% відповідно. З початку року скорочення виробництва в агросекторі продовжилося: у першому кварталі 2020-го спад склав 1,8%, хоча рік тому було зростання на 3,4%.

В умовах і так складної ситуації на світових ринках для українських виробників та експортерів влада своїми діями ще більше підриває економіку.

Зокрема в умовах, коли з початку року сільське господарство навіть скоротило виробництво (хоча в січні минулого року воно демонструвало зростання), за даними Рахункової палати досі не почалося фінансування бюджетних програм з надання фінансової підтримки галузі на 200 млн грн. А експортерам за січень-лютий було відшкодовано ПДВ на 4 млрд грн менше ніж у січні−лютому 2019 року.

Окрім того, перспектива розвитку українського агросектору сильно залежить від того яким буде ринок землі в країні.

Україні потрібен цивілізований ринок землі європейського зразка. Але чинна влада тривалий час намагалася протягнути натомість фактичне розбазарювання земель за спекулятивно низькою ціною. Усі важливі поправки монобільшість тривалий час ігнорувала. Але врешті через потребу у голосах опозиції у таки ухваленому Верховною Радою законі була передбачена заборона продажу державної та комунальної землі, а також інші запобіжники – щодо концентрації наділів, контролю походження коштів. Було знижено до 100 га площу максимального землеволодіння і надано дозвіл на придбання землі на початковому етапі лише фізичними особами. 7 мільйонів громадян України, які 20 років тому отримали земельні паї, увесь цей час не могли повноцінно розпоряджатися своєю власністю. Тепер вони нарешті стануть повноправними власниками свого майна – і отримають право вільно розпоряджатися своєю землею.

Володимир Зеленський обіцяв низку реформ, які будуть сприяти притоку іноземних інвестицій в Україну уже восени 2019 року.

Натомість ухвалені монобільшістю зміни до законодавства в режимі скаженого принтера створили більше проблем.

Нова влада вдарила по дрібному і великому бізнесу. Внаслідок цього Україна стрімко втрачає інвестиційну привабливість та відлякує іноземних інвесторів.

За даними рейтингу Світового банку та компанії Pricewaterhouse Coopers (PWC) «Paying-taxes», в якому оцінюється простота сплати податків у 190 країнах світу Україна посіла 65 місце, тоді як за даними аналогічного рейтингу за 2018 рік Україна посідала 43 місце.

Україна опустилася в рейтингу сприйняття корупції від Transparency International. Порівняно з попереднім роком Україна втративши 6 позицій.

Уряд Зеленського щодо підприємців застосовує підходи Азарова. Тепер кожного підприємця (крім першої групи спрощеної системи) зобов’яжуть за власний рахунок купити і підключити реєстратори розрахункових операцій. Витрати малого бізнесу на це оцінюються в 22 млрд. грн.

Крім цього влада для малого бізнесу запропонувала «систему доносів» – грошову винагороду тим, хто пожаліється в податкову на підприємців на неправильність чи відсутність фіскального чека.

Нова хвиля тиску на малий бізнес ще більше заганятиме його в тінь. Своїми діями уряд Зеленського здатен:

  • призвести до скорочення кількості підприємців, які не залежать від держави,
  • збільшити корупційні можливості для податківців,
  • прискорити зростання безробіття,
  • спровокувати банкрутство системи соціальних виплат через надмірне навантаження.

Справжнім ударом по українському підприємництву став закону №1210 більш відомий як закон «про податковий терор». Проти нього виступили всі провідні асоціації бізнесу та іноземних інвесторів – починаючи від Європейської Бізнес Асоціації та Американської торгової палати і закінчуючи навіть Радою підприємців при Кабміні.

Закон значно розширює права податкових інспекторів – зокрема щодо визначення сум податків і штрафів, але при цьому скасовує їхню особисту відповідальність у разі незаконності їхніх дій. Закон фактично вбиває українську ІТ-галузь, запроваджуючи додаткове оподаткування (18%) на прибутки від ІТ-послуг за кордоном.

Закон ще більше загальмує нарощування українського експорту, зокрема, до країн Євросоюзу. Адже податківці, користуючись правилом «ділової мети» зможуть оцінювати «доцільність» експортних операцій, відповідно коригуючи розмір податкових виплат.

Серед інших сюрпризів для бізнесу, які «слуги народу» настійливо впроваджували в новий закон – спроби обмеження можливості зарахування відсотків по кредитах до видатків (відповідно, вищі суми податку на прибуток), оподаткування курсової різниці, різке підвищення ренти на залізну руду, штрафи по податкових накладних, більш жорсткі вимоги до трансфертного ціноутворення, донарахування ПДВ при експорті. Загальні втрати української економіки від закону «про податковий терор» оцінюються в 1% ВВП України.

Переписуючи правила гри для бізнесу, «слуги народу» на перше місця ставлять свої приватні інтереси. Спроба пролобіювати інтереси бізнесу, пов’язаного, за даними журналістських розслідувань із депутатами від Слуги народу, призвела до зупинки виробництва на великих тютюнових фабриках світових знаних брендів і недоотримання бюджетом значної частини надходжень.

«Слуги народу» активно намагаються привласнити активи і в інших галузях – зокрема, вже прийнято і підписано закон про приватизацію ДП «Укрспирт» та планується приватизація унікального підприємства «Артемсіль».

Стрімко погіршуються очікування щодо ситуації в економіці країни з боку підприємців. Від вересня падає індекс очікувань ділової активності.

У цих умовах, як уже зазначалося, відбувся обвал капітальних інвестицій у більшості галузей економіки: в сільському господарстві – на 6,6%, в лісовому господарстві – на 39,7%, в роздрібній торгівлі – на 29,2%, на транспорті – на 9,3%, в телекомунікаціях – на 11,3%.

З кожним місяцем правління Зеленського залишена попередньою командою спадщина вичерпується, а економіка втрачає конкурентні переваги і точки зростання.

Лише за пів року, нова влада повністю втратила позитивний імпульс економічного відновлення та поступового, але впевненого зростання рівня життя українців.

Замість бюджету розвитку – фінансова піраміда.

Державні фінанси перебувають у глибокій кризі. За даними Рахункової палати загальний фонд держбюджету у 2019 році недоотримав щонайменше 30 млрд грн надходжень.

Невиконання плану доходів державного бюджету у 2019 році майже на 38 млрд грн – найбільше з 2015 року. При цьому дефіцит був найбільшим за останні п’ять років і становив 78 млрд грн. І це після внесення змін у 4ому кварталі до державного бюджету, зокрема зменшення доходів державного бюджету на 20,1 млрд гривень

  • У грудні 2019-го року дохідну частину держбюджету вдалося наповнити лише за рахунок різкого зростання частки наперед сплачених податків. Їх сума збільшилась до 9,4 млрд грн, хоч у грудні 2018 року йшлося лише про 3,9 млрд грн.
  • Погіршилося надходження коштів до Пенсійного фонду. Загальний обсяг наданих Держказначейством за 2019 рік позик на покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду зріс на 32,6% порівняно з 2018 роком.
  • У 2019 році так і не розпочалося фінансування 14 бюджетних програм на 400 млн грн. А загалом видатки загального фонду держбюджету не були виконані на 29,6 млрд грн (3%).
    • Зокрема видатки на надання пільг, субсидій і допомоги окремим категоріям громадян на 8,3 млрд грн (9,5%) менші плану. Зокрема, на надання різних видів допомоги перераховано субвенцію на 7 млрд грн (11,3%) менше плану.
    • На виплату пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі видатки проведені на 2 млрд грн (8%) менше плану. Причина – несвоєчасність прийняття і запровадження порядку виплати пільг у грошовій формі.
    • Видатки за бюджетними програмами Міністерства соціальної політики України не виконано на 2,2 млрд, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України – на 1,2 млрд грн, Міністерства освіти і науки України – на 0,7 млрд грн.
    • Не забезпечено своєчасного і повного розподілу коштів державного фонду регіонального розвитку між адміністративно-територіальними одиницями й інвестиційними програмами і проєктами регіонального розвитку. У 2019 році на впровадження цих проєктів перераховано на 1,7 млрд грн (23,5%), менше, ніж планувалося.
    • За 2019 рік з державного Дорожнього фонду не освоїли 3,2 млрд грн Зокрема на 1,3 млрд грн були менші ніж заплановані видатки на розвиток мережі й утримання автомобільних доріг загального користування державного значення. Не розпочато використання 0,8 млрд грн на будівництво автотранспортної магістралі через Дніпро у Запоріжжі.
    • Не проведено видатки на відновлення об’єктів транспортної інфраструктури зони відчуження – 25,3 млн грн, заходи із забезпечення комплексного протипаводкового захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь у Львівській області – 10 млн грн,
    • Не профінансовано будівництво клініко-симуляційного центру Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» – 27 млн грн, реконструкцію рентген-радіологічного відділення ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України» – 22,2 млн грн, реконструкцію і розширення Національного інституту раку – 1 млн гривень.
  • За січень–лютий 2020 року на 38,5 млрд грн (18,4%) менші від плану надходження до загального фонду Державного бюджету.
  • За січень–лютий 2020 року на 22,2 млрд грн не проведені видатки загального фонду Державного бюджету.
  • Секвестр бюджету, який в уряді протягнули нібито у відповідь на виклик коронавірусу є лише спробою знайти виправдання за масштабне обрізання витрат, яке довелося б робити незалежно від того чи мала б місце пандемія.
  • За даними Держказначейства, станом за перший квартал 2020 року, коли вплив пов’язаних із Covid-19 обмежувальних заходів або ще взагалі не відобразився, або мав мінімальний вплив, план доходів до державного бюджету був виконаний лише на 88%, а недобір порівняно із планом склав 27,6 млрд грн.
  • Цього разу недобір коштів за перший квартал в уряді компенсували переказом 42,7 млрд грн від НБУ.
  • Але попереду ще три квартали і якщо недобір коштів будуть компенсувати за рахунок НБУ, то це буде означати шалену інфляцію через незабезпечену емісію гривні, яка ударить по кожному українцю стрімким зростанням цін. Не потрібно використовувати друкарський верстат для прикриття провалів економічної і бюджетної політики влади. Бо це лише збільшить ціну такої непрофесійності для мільйонів українців.
  • Причина критичної ситуації із виконанням бюджету у зростанні корупції та контрабанди на митниці та в податковій. Гроші замість державного бюджету просто поповнюють чиїсь кишені. Наприклад, у березні невиконання плану на митниці сягнуло 19%. Зібрано навіть на 10,8% менше коштів, аніж у березні 2019 року. І посилання на низький курс гривні тут уже не працюють, адже у березні 2020-го він суттєво не відрізнявся від березня 2019-го.
  • А й порівняно краще виконання плану податківцями відбувається виключно внаслідок того, що у березні різко скоротилося відшкодування ПДВ експортерам – на 2 млрд грн або 15,5% менше, аніж за березень минулого року.
  • Влада ріже курку, що несе яйця. Зменшуючи відшкодування ПДВ – податківці підривають економіку і програмують ще більше скорочення надходжень у найближчому майбутньому.
  • Станом на 23 квітня до Державної казначейської служби України все ще не надійшло 78 паспортів бюджетних програм. Серед яких такі важливі напрямки, як:

Держбюджет 2020 року спирається на нереалістичні розрахунки базових доходів. А відтак буде поповнюватися переважно за рахунок масованого фіскального тиску на бізнес та розбудову боргової піраміди.

Втрата позитивної динаміки у соціальній сфері

Обіцяючи «кінець епохи бідності», уряд Зеленського веде українців до злиднів. Країна втратила темп з підвищення соціальних стандартів і доходів українців, який було задано у 2015-2019 роках у надзвичайно складних умовах російської агресії

З весни 2015-го року, Україна мала 4 роки стрімкого підвищення рівня доходів громадян. Причому як у гривневому, так і валютному вимірі:

  • мінімальні заробітні плати з 2015 до 2019 року були збільшені майже у 3,5 рази (з 1218 грн у 2015 до 4173 у 2019-ому).
  • середня заробітна платня у травні 2019, коли відбулася інавгурація Володимира Зеленського, була у 2,5 рази більша, аніж у травні 2015-го року.

середня пенсія у 2019 році (понад 3 тис грн) була майже удвічі більшою, аніж у 2015-ому (1581 грн). А навесні 2019 року відповідно до норм законодавства було у повному обсязі проіндексовано пенсії усім українським пенсіонерам.

Загалом же за час президентства Петра Порошенка середня зарплата українців навіть у перерахунку на єдину європейську валюту зросла майже у 1,7 рази (від €212 за березень 2014-го до €340 за березень 2019 року).

Більш як у півтора рази зросли за цей час також і доходи працівників бюджетної сфери: в освіті — із €161 до €253, в охороні здоров’я — із €148 до €226.

В умовах війни знаходились можливості для підвищення престижності учительської праці. З червня 2015-го по червень 2019-го середня заробітна платня в освіті зросла у 2,7 рази. А базова ставка учителя другої (найнижчої) категорії із червня 2015 по червень 2019 року зросла у 2,9 рази (із 1,55 тис грн до 4,46 тис грн).

Попри вимушене підвищення тарифів на газ та опалення на тлі різкого їх зростання на європейському ринку, соціально-вразливі категорії українців були захищені механізмом адресних субсидій. Який і близько не передбачав того терору під приводом верифікації, який здійснюється зараз.

Натомість менш як за рік після зміни влади динаміка позитивних змін в соціальній сфері та зростанні рівня життя громадян усе більше втрачається.

Індекс економічної спроможності населення України в грудні 2019 року був на найнижчому показнику починаючи із серпня 2019-го року, коли було сформовано монобільшість «Слуги народу» у парламенті.

З осені 2020 року в Україні триває зниження реальних заробітних плат. Наприклад за даними Держстату у листопаді (10687) 2019-го та січні 2020-го (10727 грн) розмір середньої зарплатні був нижчий або на рівні жовтня 2019-го (10727) та вересня (10687 грн) 2019-го року. На тлі продовження зростання цін – це означає початок зниження реальних заробітних плат.

Замість обіцяного підвищення заробітних плат до 4 тис доларів учителям відмовилися виконувати навіть ухвалену у липні 2019 року постанову №822 про підвищення заробітних плат учителям на 20-70%. Натомість бюджет на 2020 рік передбачає підвищення заробітної платні вчителям лише на 9,5% –  фактично на рівні інфляції.

Заборгованість з виплати заробітної платні на 1 квітня 2020 року досягнула 2 млрд 964 млн грн і на 20,3% або 501 млн грн перевищила показник на аналогічну дату 2019-го року. Причому заборгованість зростає за рахунок економічно-активних підприємств, де вона за рік зросла на 42% –  з 1,28 до 1,82 млрд грн.

На початку 2020 року ще й почалося стрімке знецінення гривні: із 23 грн/долар наприкінці грудня до 27 грн у квітні 2020-го року.

В переглянутому 3 квітня урядовому прогнозі на 2020 рік очікується зниження реальної заробітної платні на 4,5%, зростання інфляції до 11,6% та безробіття – до 9,4%.

Ще гірша ситуація із пенсіонерами. Якщо за даними Пенсійного фонду розмір середньої пенсії за віком у другому кварталі 2019 року – коли відбулася передача влади Зеленському – становив 3009 грн, то у січні 2020 року він досягнув лише 3083 грн.

Соціальні видатки у бюджеті на 2020 рік закладені навіть менші, аніж були 2019 року.

Щоб приховати цей факт в уряді, вдалися до хитрощів і передали Мінсоцполітики фінансування тих соціальних програм, на які у 2019-му 64,8 млрд грн виділялися напряму з Мінфіну. Витрати ж на усі програми Міністерства соцполітики без урахування підтримки Пенсійного фонду були заплановані у розмірі 120,8 млрд грн проти 134,5 млрд грн, закладених на них у 2019 році. Тобто відбулося зменшення видатків на понад 10%. І це не беручи до уваги інфляцію. Після секвестру бюджету у квітні 2020 року ці витрати були зменшені ще на 8,2 млрд грн за рахунок подальшого скорочення видатків на субсидії.

Це при тому, що витрати на субсидії у 2020 році заплановані на 10,4 млрд грн менші, аніж були закладені на 2019 рік.

Усе більше людей просто бояться подаватися на субсидію, оскільки бояться помилок і подальшого стягнення виплачених коштів із штрафними санкціями. Адже в ухваленому нещодавно законі про верифікацію виплат закладено норму про можливе стягнення з людей коштів навіть за раніше надані субсидії.

У результаті лише за перші два місяці 2020 року за даними Рахункової палати було не дофінансовано на 7 млрд грн видатків бюджету на житлові субсидії, пільги та інших виплат вразливим верствам населення.

А постановою уряду №878 від 20 жовтня 2019 року базову норму плати за ЖК-послуги з 1 травня 2020 року підвищено на третину: з 15% зараз до 20% середньомісячного доходу домогосподарства.

Загалом державний бюджет на 2020 рік – це бюджет бідності. Суттєво занижуються базові соціальні показники – передовсім, прожитковий мінімум. Влада пішла на подвійне заниження прожиткового мінімуму, від розміру якого обраховується чимало різних соціальних виплат.

Станом на 1 січня 2020 року його визначено на рівні 2027 грн. При чому сам же уряд в цьому ж законі про держбюджет 2020 р. визнає (п.8 прикінцевих положень), що реальний розмір прожиткового мінімуму складає 4251 грн.

×
Тренди

Пандемія коронавірусу – тотальна безпорадність влади