Поточна аналітика

Манія переслідування Порошенком, явка з повинною за вчинення державної зради, неповага до закону і освідчення в любові до сталінських «м’ясників»

Те, що Зеленський має патологічне відчуття меншовартості, заздрість, і на цьому ґрунті – патологічну ненависть до Порошенка, – давно підмічено. Бездарності завжди заздрять талантам. А Порошенко був талановитим президентом. Саме тому не обходиться жодного заходу за участю Зеленського, де б він не згадував Порошенка.

Кожного разу він говорить про Порошенка, запевняючи, що він йому  не цікавий. І це вже виглядає як маніакальна одержимість.

Про «торгівлю на війні»

Зеленський вкотре повторив давно заїжджену мантру російських пропагандистів, нібито «Порошенко заробляв на війні»: «Ми розуміємо, як це відбувалось, ми розуміємо, що із терористами, сепаратистами пан Медведчук торгував, заробляв разом і 5-м президентом чи з його людьми. Ми прекрасно це розуміємо, що українське вугілля, яке через окупацію було захоплено на Донбасі, що вугілля це купувала Україна через Росію. Воно вивозилось».  

І на додачу від Зеленського в інтерв’ю 24 червня 2021 року: «Усі ці страшні записи, я вважаю, ці телефонні дзвінки – це чиста державна зрада».

  • Десь ми вже це чули. 20 травня 2020 року на прес-конференції Зеленський сказав: «Про Порошенка і Байдена, так, я чув, я прокоментую. Думаю, це не останній дзвоник, який побачать українці. Реагувати має прокуратура, правоохоронні органи. Генеральний прокурор України ще вчора зареєструвала кримінальне провадження за заявою депутата Деркача, будуть розслідувати… Це може бути кваліфіковано як державна зрада».

Варто сказати про цю «зраду» по суті.

  • П.Порошенко у 2014-2019 роках пожертвував на благодійність близько 1,2 млрд гривень, із них більш як 550 мільйонів гривень — на потреби армії. Порошенко за власні кошти відновлював систему ППО Києва, озброював Десантно-штурмові війська і ССО. За час війни у 2014-2019 роках чистий капітал Порошенка знизився майже на 40%. Тому про жодне «заробляння на війні» не може бути і мови.
    • До речі, фінансування тероризму – це кримінально караний злочин, згідно з КК України; за 2 роки президентства, маючи свої ОГПУ, ДБР і СБУ, Зеленський міг довести кримінальними розслідуваннями будь-яку «торгівлю на війні» – якби вона була.
    • Але з цього приводу жодного кримінального провадження проти Порошенка немає. 60 проваджень проти Порошенка, найбезглуздіших – є, а про торгівлю на війні – немає. Через завідому безперспективність.

Ну, і з вироком Порошенку якось не складається.

  • 20 травня 2020 року Зеленський на прес-конференції так про це сказав: «Що стосується вироку пану Порошенку — я впевнений у цьому і впевнений, що все це ще попереду… Вони так керували державою, що на них чекає багато дуже різних пригод і різних вироків». 21 травня 2021 року Зеленський на прес-конференції виголосив цілий спіч, суть якого більш пасивна: «Я вже став його вироком, він просто не хоче усвідомити, що відбулося».

А на війні безпосередньо заробляв і заробляє сам Зеленський.

  • Саме Зеленський і його «95 квартал» гастролював в Горлівці тоді, коли її захопила російська диверсійна група Гіркіна-Безлера. Зеленський у Горлівці виступав у той день, коли сепаратисти захопили українського патріота, депутата Володимира Рибака; через кілька днів його знайшли на березі водойми з розпоротим животом. У 2021 році стало відомо, що російський телеканал «СТС», тобто канал в країні-агресорі, купив франшизу на проєкт Володимира Зеленського «Ліга сміху». І Зеленський тепер з цього отримує роялті.

Про благодійні внески Зеленського на армію ми не чули. Зате повідомлялося, що він 4 рази «відкосив» від армії у час війни.

Про спецоперацію з затримання найманців ПВК «Вагнер»

Зеленський в інтерв’ю, нарешті, визнав, що спецоперація щодо ПВК «Вагнер» була. Але сказав буквально таке: «Це точно не була наша операція. Я точно розумію, що ця ситуація, ідея цієї операції була інших країн, точно не України і те, що Україну максимально затягували в це питання – це правда. Те, що цього не відбулось, проводячи паралелі із тим, що було в Білорусі (посадка літака з Протасевичем), я вважаю, що це слава Богу. Що ми проявили питання суб’єктності в цьому важливому питанні».

Іншими словами, 24 червня 2021 року Зеленський прямо звинуватив спецслужби партнерів у «втягуванні» України у спецоперацію з затримання людей, які воювали проти України. Тобто, Зеленський звинуватив партнерів у тому, що їхні спецслужби «втягували Україну в спецоперацію?

Перенесення прем’єри фільму BellingCat щодо «вагнергейту» на осінь – це не заслуга Єрмака і не досягнення російської розвідки, в прагматичний розрахунок США. О.Голобуцький вважає, що публікація таких викриттів спрацювала б на користь Кремля. І продемонструвала б не лише повну безпорадність української владної команди, але й відкритий доступ до нашої влади російських агентів, поставила б під питання доцільність та безпечність виділеня Україні військової допомоги.з боку США

Але Зеленський сам руйнує це стратегічне партнерство.

Більше того, як відомо, спецоперація з затримання найманців ПВК «Вагнер» була розроблена українськими спецслужбами у 2018 році і мала на меті затримання російських найманців, які брали участь у бойових діях на Донбасі проти України. За інформацією, яка просочилася в пресу, у складі групи планували затримати — двох терористів, причетних до знищення «Боїнга» МН-17 під Торезом; одного терориста, причетного до знищення Іл-76 в Луганському аеропорту; одного терориста, причетного до знищення АН-26 поблизу Луганська.

Виявляється, виходячи зі слів Зеленського, що Україну«треба втягувати» – для того, щоб затримати найманців, які воювали проти України? При тому, що сьогодні Росія через політичні мотиви переслідує 133 громадян України, із яких 114 перебувають в ув’язненні (99 – безпосередньо у РФ, 15 – у тимчасово окупованому Криму), 285 українців – в тюрмах ОРДЛО. Ми вже більше півтора року не можемо витягнути жодного українця з російських застінків, бо немає «обмінного фонду», який би цікавив Росію.

4 вересня минулорого року В. Ар’єв та інші нардепи від «ЄС» у Верховній Раді оприлюднили нові документи на докази проведення спецоперації СБУ із затримання «вагнерівців» та виступили з вимогою створити слідчу комісію з цього приводу.

9 вересня Шевченківський райсуд Києва зобов’язав Службу безпеки України розслідувати справу про ймовірну державну зраду керівник офісу президента України А. Єрмака щодо звільнення “вагнерівців”.

13 вересня петиція з вимогою створити в Раді ТСК щодо «справи вагнерівців» набрала необхідні 25 тис. голосів. Однак влада її проігнорувала.

А у травні цього року фракція СН у ВРУ свідомо провалила створення Тимчасової слідчої комісії для розслідування оприлюднених у ЗМІ фактів можливих протиправних дій посадових осіб, що могли призвести до уникнення кримінальної відповідальності членами ПВК Вагнера. Відповідний проєкт постанови 4105 підтримали тільки 97 народних депутатів з мінімально необхідних 150-ти.

  • Перед голосуванням «5-й канал» повідомив, що депутати «Слуги народу» отримали відповідне завдання керівництва фракції. Нардеп від «СН» Олег Марусяк під час засідання Верховної Ради читав повідомлення в чаті «Група Гришиної»: «Провалюємо ТСК щодо вагнерівців Пороха і голосуємо нашу. … Важливо не промахнутися».

Цим самим представники президентської сили фактично визнала наявність провини Зеленського та його оточення у зриві спецоперації.

Зізнання Зеленського у державному злочині лише закріпило впевненість у цьому.

Дуже дивною вийшла у Зеленськогоі  аналогія посадки літака з терористами «Вагнер» і літака з Протасевичем. Зеленський дійсно вважає, що реакція у світової спільноти була б однакова – на посадку літака з терористами з ПВК «Вагнер» і з журналістом-дисидентом?

Це означає, що Зеленський свідомо працює на ворога, озвучуючи методички російських пропагандистів. Або взагалі не розуміє, що насправді відбулося і є повністю профнепридатним. І те, і інше – удар по Україні.

Про перейменування проспекту Жукова у Харкові

В.Зеленський у своєму інтерв’ю сказав: «Я вважаю, що це рішення місцеве (щодо перейменування проспекту Жукова). Молоде покоління Харкова вже не пам’ятає, що пов’язано із Жуковим: де там позитив, і де там негатив. Для людей зрілих, дорослих, бабусь він був маршал перемоги. Ну хай буде там ця вулиця. Пройде час».

По-перше, ми нагадаємо, що частина 6 статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», прямо забороняє присвоювати імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади у Комуністичній партії та вищих органах влади Радянського Союзу. Георгій Жуков підпадає під дію цієї статті, оскільки обіймав низку керівних посад в СРСР, зокрема, був міністром оборони у 1955-1957 роках і членом Президії ЦК КПРС у 1957 році. Тому це питання не місцеве – це питання виконання законів України.

По-друге, «маршалом перемоги» Жукова називала лише радянська пропаганда. У світовій мемуаристиці він більше відомий як «М’ясник» чи «Маршал могил», автор безсмертного «баби єщьо нарожают». До прикладу, тільки  загальні втрати у Ржевсько-В’яземській операції, якою командував Жуков, склали близько 777 тисяч осіб — майже 75% від чисельності військ до початку операції.

  • А от що писав про Жукова Ейзенхауер: «Під час кількох годин, проведених разом у літаку, маршал Жуков і я часто обговорювали воєнні операції… Великим одкровенням для мене була його оповідь російського методу наступу крізь міновані поля. Німецькі міновані поля, прикриті захисним вогнем супротивника, були тактичною перешкодою, що спричинили нам великі втрати і значні затримки у просуванні вперед. Пробиватися крізь них для нас було завжди важко, не зважаючи на те, що наші інженери винайшли різні пристрої для безпечного знешкодження мін. Проте маршал Жуков буденно відповів мені: «Існує два типи мін: протипіхотні та протитанкові. Коли ми впираємося у мінне поле, наша піхота продовжує наступ так, ніби мін немає. Ми розглядаємо втрати від протипіхотних мін як такі, що дорівнюють тим, які б ми понесли, якби німці захищали дану територію тісною концентрацією сил замість мінних полів».

Тобто, президент України Зеленський пропонує, щоб в Україні вулиці і проспекти називали іменами людей, які не заморочувалися розмінуванням полів, а розміновували їх тілами солдатів.