Згідно із щорічним звітом Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), частка рф на світовому ринку газу, яка в 2021 році складала 30%, до 2030 року знизиться вдвічі. При цьому доходи рф від експорту газу впадуть зі 100 до менше ніж 40 млрд. доларів на рік.
В МЕА відзначили, що після початку повномасштабної війни проти України, рф була змушена вийти з газових ринків Європи і Північної Америки і перенаправити свої поставки в основному на Індію і Китай. Але нових ринків явно недостатньо, аби компенсувати найбільш платоспроможні втрачені ринки. До того ж є суто логістичні обмеження. «В 2022 р. трубопровідний експорт з рф до Європи скоротився майже наполовину. Поступового нарощування поставок до Китаю через «Силу Сибіру» і східними маршрутами недостатньо, аби компенсувати втрачені обсяги» – йдеться у звіті МЕА.
Але стратегічну роль в обмеженні російської ролі на світовому ринку газу будуть грати навіть інші фактори. По-перше, це зниження світового попиту на нафту і газ. Причому, що важливо, найбільш падіння попиту може статися саме в Китаї. «Будівництво нових газопроводів з рф до Азії не є доцільним, через «траєкторію попиту в Китаї» – йдеться у звіті МЕА.
Простими словами – рф робить зараз величезну ставку на Китай (великою мірою, тому що інших «великих» варіантів в Москви, по суті, просто немає), але ця ставка може не зіграти.
Справа в тому, що Китай зараз переживає не найкращі часи – швидкого відновлення після пандемії коронавірусу не відбулося, китайська модель «світової фабрики», яка ґрунтується на дешевій робочій силі, починає потроху «пробуксовувати» – оскільки зарплати і доходи в Китаї зростають.
Відповідно, відбувається перенесення виробництва в інші країни з більш дешевою робочою силою (Бангладеш, В’єтнам, Філіппіни, тощо). Прогноз зростання ВВП Китаю на цей рік 5,2% – так, це краще, ніж 3% у 2022 р., але суттєво гірше ніж 8,4% у 2021 р. Якщо не буде подальшого випереджального зростання економіки Китаю – відповідно, попит на енергоносії з боку Китаю буде падати.
По-друге, відмова від російського газу дуже актуалізувала (особливо в Європі) питання енергоефективності і попиту на відновлювальні джерела енергії. У 2022 р. Європа рекордно скоротила споживання газу на 55 млрд. кубометрів. І за прогнозами МЕА, ця тенденція продовжиться, і до 2030 р. споживання газу в Європі скоротиться ще на 50 млрд. кубометрів. Також МЕА прогнозує, що орієнтовно в 2030 р. попит на відновлювальні джерела енергії перевищить попит на газ.
По-третє, втрата рф європейського ринку з майже одночасним пошкодженням газопроводів «Північний потік – 1» і «Північний потік – 2» показала ризики трубопровідного транспорту (ризик «прив’язки» трубопроводами до одного постачальника/покупця, ризик знищення або пошкодження інфраструктури). Транспортування зрідженого газу хоч і є більш дорогим засобом доставки, але це є більш мобільний і менш ризикований засіб. За даними МЕА, зараз на стадії побудови в світі є величезні потужності LNG-інфраструктури під додаткове транспортування на понад 250 млрд. кубометрів на рік. І з 2025 до 2030 р. ці потужності буде запущено. Збільшення рівня мобільності поставок газу створюватиме додаткову потужну конкуренцію для рф.
І, врешті, по-четверте – і початок повномасштабної війни, і дії рф на газовому ринку Європи – і до вторгнення і після – дуже вдарили по репутації рф як постачальника газу.
Як йдеться у звіті МЕА, «спроби рф використовувати поставки газу як політичний важіль зазнали невдачі. (…) рф втратила свого найбільшого клієнта, підірвала свою репутацію як надійного експортера і створила стримули для споживачів шукати альтернативи природному газу».