Виконавча система в Україні фактично втратила здатність забезпечувати стягнення боргів. За перше півріччя 2025 року завершено 1,5 млн проваджень без жодної компенсації на суму майже 400 млрд грн. Це означає, що держава не захищає ані інтереси кредиторів, ані простих громадян, які очікують повернення зарплат або аліментів. Проблема накопичується роками, а ефективність системи падає. Усе це — свідчення глибокої управлінської кризи та повного ігнорування соціальної відповідальності владою.
Ця ситуація — ще одне підтвердження того, що уряд і «слуги» в цілому втратили контроль над соціальною політикою.
Коли з майже 5,3 мільйона проваджень реально виконано лише кожне п’яте — це катастрофа для системи правосуддя і справедливості. Люди, яким роками не повертають зарплати чи борги, фактично кинуті наодинці зі своєю проблемою.
Більше того, левова частка заборгованостей припадає на державні підприємства — а це вже пряма відповідальність виконавчої влади. Саме уряд мав би стати прикладом відповідального роботодавця, а натомість системно порушує права своїх працівників.
У воєнний час держава повинна демонструвати приклад ефективного управління і захисту своїх громадян, а не безпорадність. Натомість президент і його уряд займаються піаром, а не реформами.
Вже кілька років ми спостерігаємо імітацію реформ у виконавчій службі, де немає ні прозорих правил, ні реального контролю за ефективністю. Система буксує, виконавці — перевантажені, а приватні виконавці, які демонструють кращі результати, не отримують достатньої підтримки з боку держави.
Справжня реформа мала б передбачати повну цифровізацію виконавчих проваджень, справедливий розподіл між державними і приватними виконавцями, фінансову мотивацію за результат, а також реальний контроль і відповідальність за невиконані рішення. Без цього держава просто демонструє свою неспроможність гарантувати права громадян.
Країна потребує реальних кроків для зменшення соціальної заборгованості та публічного плану реформ. У воєнних умовах зростання боргів — це не просто економічна проблема, це втрата довіри до держави.