Українці масово змушені звертатися до мікрофінансових організацій (МФО): лише за третій квартал 2025 року видано понад 2,1 млн мікрокредитів на суму 13,7 млрд грн. Загальний борг населення перед МФО вже перевищив 25 млрд грн і з початку року зріс на 26%. Попри війну й економічну нестабільність, влада не пропонує реальних механізмів фінансової підтримки людей, тоді як мікрофінансові компанії нарощують прибутки.
Масове звернення українців до мікрокредитів — це не прояв фінансової активності, а індикатор глибокої соціально-економічної кризи. Понад 6 мільйонів мікропозик за рік свідчать про відсутність у населення доступу до нормальних банківських кредитів, зниження реальних доходів і зростання потреби у “грошах до зарплати”. Замість того, щоб створити ефективні програми підтримки, монобільшість і уряд мовчки спостерігають, як люди все більше потрапляють у боргову пастку.
У той час, як громадяни змушені жити в кредит, мікрофінансові компанії отримують мільярдні прибутки. Це ще один прояв абсурду: в умовах війни зростають не доходи громадян, а прибутки кредиторів. Ані президент, ані його більшість у парламенті не ініціювали обмеження ставок чи посилення регулювання ринку мікропозик. Людей залишають сам-на-сам із агресивним кредитним ринком і беззахисними перед штрафами, колекторами й несправедливими умовами.
Очевидно, що нинішня влада обрала тактику мовчазної згоди: вона не створює програм екстреного перекредитування, не стимулює банки до доступного споживчого кредитування, не забезпечує податкових пільг для підтримки родин у скруті. Соціальна політика фактично паралізована, а економічна – орієнтована на виживання лише великих гравців ринку.
Під час війни держава зобов’язана діяти рішуче. Потрібно негайно створити державну програму мікрофінансування з пільговими умовами для найвразливіших категорій населення. Варто запровадити прозоре регулювання МФО, обмежити грабіжницькі відсотки та посилити захист прав споживачів фінансових послуг. Також необхідна ширша співпраця держави з банками — зокрема через гарантування невеликих споживчих кредитів. Влада не має права толерувати ситуацію, коли на бідності громадян збагачуються фінансові компанії, а держава лише розводить руками.