У 2027 році Україна може зіткнутися зі значним дефіцитом зовнішнього фінансування на тлі тривалої війни та великих бюджетних потреб.
Єврокомісар Марта Кос пов’язала подальшу фінансову підтримку ЄС із виконанням погоджених Україною реформ, зазначивши, що прогрес може відкрити доступ ще до 2,9 млрд євро в межах Плану України.
Окремо німецька дипломат Катрін Бухгольц наголосила на реформах у сфері верховенства права, антикорупційних інституцій, судової системи та прозорості відбудови.
У воєнний час виконання міжнародних зобов’язань — це не формальна бюрократична процедура. Якщо конкретні виплати справді залежать від заздалегідь погоджених індикаторів реформ, затримка з їх виконанням безпосередньо збільшує бюджетні ризики. Саме тому суспільству потрібна від влади публічна картина: які зобов’язання виконані, які прострочені, скільки фінансування пов’язано з кожним із них і коли очікується завершення роботи.
Водночас Марта Кос пов’язує потребу в коштах також із продовженням війни та масштабом державних потреб, а ЄС, за її словами, продовжує фінансову підтримку України. Це важливе розмежування: відповідальність українських інституцій за погоджені реформи слід оцінювати окремо від об’єктивного зростання воєнних видатків.
Тим більше, що список антикорупційних реформ був погоджений представниками України з тією-таки Кос ще у грудні минулого року,
Особливої уваги потребують верховенство права та антикорупційна політика. У наданій заяві німецької дипломата йдеться про необхідність інституційних гарантій незалежності антикорупційних органів, професійного формування судових установ, ухвалення Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки та відповідної державної програми. Це конкретні напрямки, за якими можна вимірювати роботу виконавчої та законодавчої влади, замість оцінювати реформаторський прогрес лише за політичними заявами.
Практичним кроком могло б бути створення відкритого урядово-парламентського механізму (робочої групи) міжнародних зобов’язань із відповідальним органом, кінцевим строком, поточним статусом та сумою фінансування, що залежить від виконання кожного індикатора.
Для законопроєктів, безпосередньо пов’язаних із фінансовою допомогою та вступом до ЄС, парламент може забезпечити передбачуваний календар розгляду, не послаблюючи при цьому парламентського контролю та якості законодавства.
У ситуації, коли війна створює величезне навантаження на бюджет, держава має одночасно домагатися передбачуваного довгострокового фінансування від партнерів і своєчасно виконувати взяті на себе умови.
Спільна робота і публічна звітність про виконання реформ дала б змогу відокремити затримки, що залежать від української влади, від рішень чи блокувань на рівні держав-членів ЄС. Саме така предметність дозволяє оцінювати відповідальність кожної сторони за конкретними рішеннями та результатами.