Пʼятий Президент України, лідер партії «Європейська Солідарність» Петро Порошенко здійснив візит до Великої Британії, де, зокрема, взяв участь у конференції високого рівня з питань європейської та глобальної безпеки у Кембриджі і виступив з програмною промовою щодо перспектив завершення війни в Україні та розбудови євроатлантичної безпекової архітектури у нових геополітичних умовах.
Під час виступу у Кембриджі Петро Порошенко закликав західних партнерів посилити тиск на путіна і змусити його до припинення вогню. Порошенко наголосив: російський диктатор тягне час для продовження агресії проти України. Ось ключові тези його виступу:
Перестати втрачати людей, територію й час; зволікання дає ворогу вбивати Україну.
Виступив з закликом до до союзників: «досить означає досить» – потрібні рішучі дії без нових пауз і відкладень.
Крок 1 («план А»): запропонувати росії всеосяжне припинення вогню.
Якщо відмовиться – «план Б»: більше зброї для України, зокрема далекобійної та найефективнішої. Мета «плану Б»: змусити путіна заплатити високу ціну за агресію й не залишити йому іншого виходу, окрім згоди на припинення вогню.
Також були проведені зустрічі лідера партії з депутатами британського парламенту, керівництвом зовнішньополітичного відомства Британії та високими представниками політичних кіл Європи. Петро Порошенко під час зустрічей обговорив шляхи зміцнення переговорних позицій України, змістовне наповнення безпекових гарантій для довгострокового та справедливого миру, а також виклики для внутрішньої стійкості України.
Окрім того, пʼятий Президент України відвідає Страсбург для зустрічей з членами Європейської Комісії та депутатами Європейського Парламенту, візьме участь у пленарних засіданнях Європейського Парламенту. Також, як лідер партії «Європейська Солідарність», він виступить на засіданні політичної групи Європейської народної партії.
Слід зазначити, що у нинішній війні України з російським агресором, де важливе значення має допомога міжнародної коаліції, участь п’ятого президента Петра Порошенка у високорівневих заходах працює як додаткова «вітринна» дипломатія України. У нього є те, чого не здобудеш за один день: довіра та особисті контакти у парламентах і в урядових структурах. Це не про конкуренцію з офіційною дипломатією — це про множення каналів і швидкості ухвалення рішень на користь України: зброя, санкції, конфіскація російських активів, інтеграція до ЄС і НАТО.
Порошенко вбудований у транснаціональні партійні мережі, насамперед у Європейську народну партію, де «Європейська Солідарність» є своєю. Саме такі майданчики — на кшталт статутного Конгресу ЄНП у Валенсії 29–30 квітня 2025 р. — формують порядок денний більшості Європарламенту і урядів-членів ЄС; присутність там українського опозиційного лідера підсилює сталу проукраїнську більшість і органічно вплітає Київ у нові коаліції всередині ЄС.
На американському напрямі колишній президент виконує роль «перекладача» між Києвом і різними полюсами у Вашингтоні. У лютому 2025 р. він публічно запропонував «м’якшу» дипломатію у спілкуванні зі США та готовність власними візитами розморожувати відносини – саме тоді, коли українсько-американські контакти потребували деескалації емоцій і повернення до прагматизму. Це та дипломатія, яка булапотрібна Україні, коли на кону — далекобійні спроможності, ППО й фінансова підтримка.
Виступ Порошенка на безпековій конференції в Кембриджі у вересні 2025 р. із закликом посилити тиск на РФ і домагатися всеосяжного припинення вогню вкладається у британський консенсус підтримки України та резонно живить дискусії про перехід від активніших дій. Такі поїздки підсилюють зв’язок із країною, що вже розгортає з Україною 100-річне безпекове партнерство. Вони актуалізують українські аргументи в епіцентрі британського політичного процесу.
Коли недалекоглядна влада блокує такі виїзди – Україна втрачає голос, який міг би працювати на нашу спільну мету. У 2024–2025 рр. спікер і інші посадові особи неодноразово зривали міжнародні поїздки Порошенка, попри очевидну дипломатичну доцільність; суди навіть фіксували незаконність окремих заборон.
Політичний висновок для демократичної держави простий: у час війни треба активувати всі легітимні канали впливу на союзників. Участь експрезидента в міжнародних подіях – це ресурс української держави, а не «актив» конкретної партії. Підтримка його міжнародних візитів, синхронізована з МЗС і профільними комітетами ВРУ, лише посилює переговорні позиції Києва щодо зброї, санкцій, конфіскації активів РФ і євроатлантичної інтеграції.