Українські науковці у 2026 році продовжують отримувати зарплати, які не відповідають ані їхній кваліфікації, ані стратегічному значенню науки для держави. Молоді дослідники у державних установах заробляють 13–17 тисяч гривень, що часто нижче за рівень оплати праці у комерційному секторі. Через нестачу стабільного фінансування вчені змушені шукати гранти або додаткову роботу, аби просто втриматися в професії.
Водночас саме міжнародні партнери дедалі більше підтримують українську науку, поки держава обмежується деклараціями. Без системної політики країна ризикує остаточно втратити молодих учених і технологічне майбутнє.
Сьогодні влада багато говорить про інновації, цифрову економіку та технологічний розвиток, але реальне ставлення до науки видно з платіжних відомостей українських учених. Коли молодий науковець після років навчання та досліджень отримує зарплату на рівні початкових позицій у сфері послуг — це не про розвиток держави, це про системне нехтування майбутнім країни.
Необхідно знаходити можливості фінансування науки із залученням усіх можливих джерел.
Особливо – під час війни, коли саме технології, оборонні розробки та інтелектуальний потенціал визначають силу держави.
Президент, уряд і «слуги» роками розповідають про підтримку науки, але замість реформи ми бачимо імітацію змін.
Фінансування науки залишається залишковим принципом, а наукові установи змушені буквально виживати. У результаті українська наука тримається не завдяки державній стратегії, а всупереч байдужості влади — завдяки ентузіазму людей та допомозі міжнародних партнерів.
Особливо небезпечно, що держава фактично штовхає молодих учених до еміграції. Коли талановиті спеціалісти бачать, що за кордоном вони можуть отримати гідні умови праці та сучасну дослідницьку базу, а вдома — постійне недофінансування і бюрократію, вибір стає очевидним. Влада повинна усвідомити: відтік науковців — це не абстрактна проблема, а пряма загроза обороноздатності та економічному розвитку країни.
Сьогодні потрібні не святкові промови до Дня науки, а конкретні рішення. Необхідно закласти у бюджет реальне збільшення фінансування досліджень, встановити конкурентні зарплати для молодих учених, спростити доступ до грантів і створити державні програми підтримки прикладної науки для оборонного та промислового сектору.
Під час війни влада має вкладати ресурси не в політичний піар, а в тих, хто створює технології та знання для майбутньої перемоги й відбудови країни.
Розвиток науки має стати елементом національної безпеки. Україні потрібна довгострокова державна стратегія підтримки науковців, модернізація лабораторій, чесне фінансування університетів та реальна інтеграція науки у виробництво й оборонну сферу.