Спікер Палати представників Майк Джонсон оголосив перерву в роботі на два тижні. Законопроект щодо допомоги Україні на розгляд Палати так і не винесли.
Подібні паузи оплачуються життям і кров’ю наших воїнів. Але найбільше це має турбувати українську владу, яка зобов’язана докласти всіх зусиль, щоб змінити ситуацію. Бо інших можна звинувачувати лише тоді, як вичерпав усі власні можливості.
Як мінімум – перестати шкодити, перешкоджаючи міжнародній діяльності Петра Порошенка, «Європейської Солідарності» та інших депутатів, які з якихось причин не подобаються Зеленському та його офісу.
Є також інші кроки – яких непрофесійна влада не робить. Ірина Геращенко системно їх підсумувала:
- «В ці тижні і дні чи докладав зусиль голова ВР аби мати телефонну розмову зі спікером Палати представників? Скільком республіканським конгресменам і сенаторам спікер і його колеги по президії особисто телефонували в ці дні? Свого часу президент Порошенко особисто обдзвонював голландських парламентарів, аби ті ратифікували Угоду про асоціацію і для отримання безвізу. Чи дзвонити американським колегам можна тільки з дозволу ОП?
- Чи писали листи, інформуючи про останні злочини росіян – спалену живцем харківську родину, знищену з карти Авдіївку, відкриту в ВР меморіальну дошку з прізвищами 3 нардепів, які загинули з Україною і Богом в серці?
- Чи підготував статтю в американські ЗМІ? До 2 річниці вторгнення серйозні видання оприлюднили б думки спікера українського парламенту.
- Чи робить наш міжпарламентський відділ розсилку англійською дайджесту новин з України на електронні адреси конгресменів – республіканців? Не про ОП, а про кількість знищених від російських авіабомб церков і лікарень, дітей, що втратили кінцівки, Харкова, який стирають російські ракети без достатнього захисту ППО, військових капеланів, які втішають солдатів, що втратили побратимів, про жертовність наших воїнів. Чи робить це група дружби з США?
- Для консервативної республіканської партії такі емоційні речі важливі й може б трохи повернули їх до реальності і відповідальності. Але в відповідних парламентських структур немає часу на такі важливі речі. Бо вони збирають підписи під депутатськими відрядженнями. Там тепер треба 20 підписів , аби отримати вєлічайше соізволєніє.»
Країну доводиться повсякдень захищати не лише від зовнішнього ворога, але й від непрофесійності, безвідповідальності і безпорадності її керівництва. Зрештою, дані соціологічних опитувань показують, що українцям ситуація також не до вподоби.