Провалившись у спробах знайти в діях Порошенка принаймні якийсь склад «злочину», нині технологи Зеленського намагаються будь-якою ціною прив’язати П.Порошенка до якихось домовленостей («договорняків») з В.Путіним чи то безпосередньо, чи через В.Медведчука.
Вони забувають, що в історії ще не було людини, яка б так багато збитків нанесла Росії в живій силі, бойовій техніці і яка б так дорого коштувала для російського бюджету, як Президент Порошенко.
Наведемо кілька прикладів:
У червні-серпні 2014 року з новим головнокомандувачем П.Порошенком Українська армія провела контрнаступ, результатом якого стало звільнення від російської окупації українських міст: Лимана (4 червня), Маріуполя (13 червня), Щастя (14 червня), Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки (5 липня), Бахмута (6 липня), Торецька (21 липня), Авдіївки (30 липня), Красногорівки (1 серпня), Мар’їнки (4 серпня), Попасної (22 липня), Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного (24 липня) та інших великих і малих міст, сіл та інших населених пунктів у Луганській та Донецькій областях. Було відновлено контроль над ділянкою у понад 250 кілометрів українсько-російського кордону. Загалом, за час президентства Порошенка загинуло близько 5,6 тис. російських найманців і близько 13 тис.поранено.
П.Порошенко зробив все, щоб створити міжнародну коаліцію з запровадження економічних санкцій проти Російської Федерації (варто зазначити, що у час окупації Грузії Саакашвілі не зміг змусити ЄС і США до такого кроку).
Ціна санкцій сьогодні дискутується, але навіть Путін у 2019 році визнав у ході «Прямої лінії», що у 2014-2019 роках в результаті санкцій Росія недоотримала 50 млрд.дол. Експерти, у тому числі експерти Блумберг, дають значно вищу оцінку – щорічні втрати Росії від санкцій близько 1-2% ВВП РФ, тобто в рік Росія втрачала з 2014 по 2018 близько 50-100 млрд.дол. За підрахунками американського видання «Bloomberg», з 2014 по 2019 рік після анексії Криму економіка Росії втратила 150 млрд.дол.
Ще один «здобуток» «домовленостей» Порошенка і Путіна – втрати Росії (Газпрому) від ініційованого у 2014 році Порошенком позову України до Стокгольмського суду по постачанню газу в Україну і по транзиту газу через територію України.
Арбітражний суд повністю відхилив ретроспективні вимоги Газпрому на суму 56 млрд.дол. згідно з положенням «бери або плати» (що встановлює зобов’язання здійснити оплату за невідібрані обсяги газу) за 2009–2017 роки, завдяки перегляду контрактної ціни «Нафтогаз» зекономив 1,8 млрд дол. на закупівлі газу, придбаного у 2014–2015 роках. Крім того, Стокгольмський арбітраж задовольнив вимоги Нафтогазу щодо компенсації у сумі 4,63 млрд дол. за недопоставку Газпромом погоджених обсягів газу для транзиту.
Україна примусила Росію до реалізації низки витратних інфраструктурних проектів.
Україна до окупації постачала до Криму 79,13% електроенергії. Припинення такого постачання привело до необхідності протягом кількох років закладати у російському бюджеті кошти на будівництво «енергомосту». За найскромнішими підрахунками вартість будівництва потужностей енергомосту в Крим з Кубані склала близько 1,7 млрд.дол.США.
Побудова мосту через Керченську протоку стала одним з найдорожчих подібних проектів у світі, його вартість оцінюється близько в 4 млрд.дол.США.
На сьогодні в Криму критичний дефіцит води. Окупаційна влада постачає воду на свої військові бази, нехтуючи потребами населення. Тому подача води навіть для побутових споживачів обмежена, подається за годинами; що стосується поливу, то площі поливу скоротилися на 90%.
Окрема тема – санкції проти фізичних і юридичних осіб. За роки окупації Криму і Донбасі більше 700 російських компаній і фізичних осіб потрапили під санкції, у червні 2019 року російський уряд навіть дозволив засекречувати в Держреєстрі юридичних осіб дані про компанії, які працюють в Криму.
Президент Порошенко ввів в дію рішення РНБО щодо блокування російських ЗМІ і соцмереж в Україні.