Спільна Декларація Великої Сімки про підтримку України – це декларація про наміри, а не власне зобов’язання щодо гарантій безпеки. Навіть слова «гарантії» у тексті немає.
По змісту декларації ми отримали Будапешт (1994) (негайні консультації) + Рамштайн (допомога зброєю плюс навчання) + санкції + фінансова та енергетична підтримка (тобто те, що вже є зараз). Нічого нового.
З 2014 року багато разів звертались до гарантів за Будапештським меморандумом (1994) для проведення консультацій – на жаль, ця стаття не спрацювала.
Ці так звані гарантії – це не про безпеку, а про підготовку до нової війни. Фактично, йдеться про міжнародну допомогу для здійснення Україною права на самооборону згідно з статтею 51 Статуту ООН.
Відсутні прямі ув’язки з членством України в НАТО – є згадка про те, що ця підтримка «здійснюватиметься в той час як Україна рухається до майбутнього членства в євроатлантичній спільноті».
До того ж, ідеться про те, що ці так звані «гарантії» будуть ще опрацьовуватись протягом невизначеного часу – і формалізовані, можливо, на наступному Вашингтонському саміті НАТО у 2024 році.
Проблема полягає в тому, що головною метою України на Вашингтонському саміті НАТО мало б стати отримання запрошення до приєднання до Вашингтонського Договору і на це мало б спрямовуватися вся енергія української дипломатії, громадянського суспільства, партнерів.
Натомість, до Вашингтонського саміту влада намагатиметься гаяти час та ресурси на роботу над двосторонніми договорами з кожною окремою країною, які потребуватимуть тривалої процедури укладення та ратифікації.
Іншими словами, ці договори – це створення паралельного курсу, окрім курсу на членство в НАТО. Вони можуть стати «запасним аеродромом» для спроб «умиротворення» росії.
Це – хибний курс, який дає козирі скептикам нашого членства в НАТО та надію путінському режиму щодо готовності влади торгувати питанням НАТО.
Той, хто думає про мир та перемогу – працює над членством в НАТО.
Той, хто думає про підготовку до нової війни – працює над «гарантіями». Цікаво, що саме голова офісу Зеленського Єрмак активно виступав за отримання саме «гарантій».
На жаль, результат Вільнюського саміту НАТО для влади – мінусові. Не отримано ані чітких підстав і строків вступу до НАТО, ані конкретних гарантій безпеки для України на час до вступу.