Медики на прифронтових територіях формально мають право на підвищені виплати, однак у реальності часто їх не отримують або отримують частково.
Причина — недосконала система, яка перекладає відповідальність за нарахування на адміністрації лікарень і колективні договори. Через це виникає нерівність: у однакових умовах працівники можуть отримувати різні суми або взагалі залишатися без доплат.
Частина лікарень втратила фінансування, а бюрократичні перепони лише поглиблюють проблему. У результаті держава фактично не виконує власні обіцянки перед тими, хто працює під обстрілами.
Ситуація з «прифронтовими доплатами» — це показовий приклад того, як влада створює красиві рішення на папері, але не забезпечує їх виконання.
Президент, уряд і «слуги» звітують про підвищення зарплат медикам, але фактично переклали відповідальність на керівників лікарень і самих працівників. У воєнний час така «децентралізація відповідальності» виглядає не реформою, а банальним самоусуненням від проблеми.
Неприпустимо, що медики, які щодня ризикують життям під обстрілами, змушені ще й виборювати свої виплати через колективні договори або суди.
Це створює хаос і несправедливість: в одній лікарні доплати є, в іншій — ні, хоча умови роботи однаково небезпечні. Такий підхід підриває довіру до держави і демотивує людей, які тримають медичний фронт.
Особливо цинічно виглядає скорочення фінансування та вибірковий підхід до лікарень. Коли через формальні причини — юридичну адресу чи тип закладу — медики залишаються без доплат, це вже не про ефективність, а про управлінську неспроможність.
Влада мала б усунути ці прогалини ще на етапі ухвалення рішень, а не виправляти їх під тиском скандалів.
У час війни держава повинна діяти швидко і відповідально, а не імітувати реформи та економити на людях, які працюють у критичних умовах.
Натомість бачимо затягування рішень, перекладання відповідальності та відсутність реального контролю за виконанням власних постанов.
Очевидне рішення — запровадити чіткий і обов’язковий механізм виплат без залежності від колективних договорів, із прямою відповідальністю уряду і НСЗУ за кожну гривню, що доходить до медика.
Потрібен прозорий облік, автоматичне нарахування доплат і жорсткий контроль за їх виплатою.
Також необхідно вирівняти підхід: усі медики, які працюють у зоні ризику, мають отримувати гарантовані доплати незалежно від типу закладу чи юридичних нюансів.