Поточна аналітика

Офіс Президента постійно применшує смерті українських військових на Донбасі

11 квітня прес-секретар Зеленського Мендель сказала, що з початку року на Донбасі загинули 26 військових. Це така ж брехня, як і та, яку озвучив 6 квітня 2021 року президент Володимир Зеленський у розмові з Прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо, говорячи про загострення ситуації на сході України, – що за час перемир’я (з 27 липня 2020 року) загинуло 28 українських військовослужбовців, із них 24 – у 2021 році.

Насправді станом на 11 квітня на Донбасі з початку року ми маємо 33 загиблих – бойові втрати і одного викраденого з опорного пункту.

Правда, Мендель сказала, що за пів року, в які дотримувалися режим тиші, було всього п’ять загиблих з нашого боку. Бо раніше Зеленський стверджував, що тільки 4 загинуло до 31 грудня за час перемир’я. Очевидно, нарешті до бойових втрат віднесли загибель 48-річного військового з 14 бригади Миколи Тарасюка. 14 грудня 2020 року він потрапив у полон до бойовиків (скоріше за все, був захоплений ворожою ДРГ), потім його тіло видали українській стороні.

Речник української делегації в ТКГ Олексій Арестович озвучив тези ворожої пропаганди, заявивши, що Тарасюк начебто «перебуваючи у стані сп’яніння, здійснив самовільний перехід на бік противника (без зброї), та помер від алкогольної або наркотичної інтоксикації».

Однак 17 грудня 2020 р. ЗМІ («Цензор.нет») оприлюднили фотокопію протоколу судово-медичної експертизи тіла загиблого бійця. Згідно з висновками українських патологоанатомів, причина смерті — асфіксія (удушення), а категорія смерті – насильницька. Експертиза виявила, що на тілі військового не було живого місця, перед смертю його жорстоко били. У документі зазначено, що на тілі військовослужбовця виявлені численні синці та садна.

У реальності, з 27 липня 2020 року до 31 грудня 4 солдатів загинули лише від снайперської кулі або в результаті обстрілу. 6 вересня від кулі снайпера загинув Тарас Кубійович, 30 жовтня – у ході обстрілу загинули морські піхотинці Михайло Бондарюк і Михайло Старостін, 24 листопада від кулі снайпера загинув Вячеслав Мінкін.

Але крім цих втрат, були численні підриви на мінах; мінування є дуже поширеною формою прихованої війни – як з допомогою ДРГ, так і дистанційне. Так, 13 серпня від підриву на міні автомобіля загинув Сергій Похович («Сєдой»), 5-6 вересня загинули Віталій Грицишин, Володимир Хоменко, Руслан Волков, які підірвались на мінахпід час гасіння пожежі. Серед військових є думка, що пожежі, які одночасно виникли у кількох місцях, були вмисним підпалом здійсненим бойовиками з попереднім замінуванням території.

Усі ці підриви на мінах – списані при Зеленському на небойові втрати, щоб не псували статистику «перемир’я».

За об’єктивними підрахунками, за час «всеосяжного перемир’я» у 2020 році загинули не менше 10 українських військових.

Не менш цинічним є «підрахунок» бойових втрат за 2021 рік, особливо, тоді, коли команда Зеленського намагалася довести, що «перемир’я» на Донбасі зберігається. Так, відповідно до статистики Зеленського, 2021 році на лінії розмежування загинуло 24 військових.

При тому, що у січні загинули 4 військовий плюс 1 солдат був викрадений ДРГ ворога прямо з опорного пункту, у лютому 2021 року загинуло 11 військових, у березні – загинуло 10 військових, у квітні станом на 00.01 7 квітня 2021 року – загинуло 6 військових.

Один з загиблих з 10 бригади «Едельвейс» 3 квітня зник біля села Шуми. Як пізніше виявилось, потрапив в руки бойовиків. 6 квітня вони передали його тіло українській стороні. Чи він буде включений у бойові втрати – невідомо.

Таким чином, у 2021 році загинуло не менше, як 33 військових, і аж ніяк не 26, як це стверджує Мендель разом з Зеленським.

Ми частково зрозуміли, як формуються списки загиблих у Зеленського. Скажімо, як стало відомо з суду у Бахмуті, загибель трьох десантників біля Новолуганського 13 лютого на мінах, розкладених у шахматному порядку (Олександр Войтенко, Вячеслав Олексієнко, Дмитро Мироненко) списують на небойові втрати. Мовляв, через службову недбалість в.о. начальника інженерної служби військової частини капітана Ярослава Татарина десантники потрапили на власні міни. Тільки проблема в тому, що міни там були протитанкові, досвідчені десантники це знали і ніколи б не потрапили в таку ситуацію (один з загиблих О.Войтенко – колишній альфівець). Як стверджують військові експерти, найбільш ймовірним є те, що російська ДРГ перезамінувала протитанкове мінне загородження край дороги, аби воно спрацювало й на людей.

Ми маємо систематичне применшення бойових втрат в зоні ООС з боку команди Зеленського. Причина проста – реальна статистика втрат повністю викриває як розрекламоване «перемир’я Зеленського», так і його виборчу обіцянку припинити війну на Донбасі і пізнішу обіцянку про те, що він дає Путіну рік (з 9 грудня 2019 року) на припинення війни. Бо за січень-квітень 2019 року загинуло 34 воїни (тоді втрат ніхто не применшував), за цей самий час у 2020 року загинув 31 воїн, станом на 11 квітня 2021 року – 33 загиблих і 1 викрадений. Як бачимо, нічого особливо не змінилося у реальних цифрах, вони співвідносні.

Варто відзначити, що Зеленський своєю брехнею вводить в оману іноземні держави, які могли б включитися в процес зупинки кровопролиття не з квітня, а значно раніше. Фактично, українська сторона тільки після жорстокого вбивства 4 саперів 26 березня почала апелювати до міжнародного співтовариства. Тому не дивно, що навіть авторитетне агенство Associated Press вчора, пишучи про ескалацію конфлікту на Донбасі, вказало, що ескалація розпочалась з кінця лютого, хоча насправді, цей процес треба датувати з 11 січня цього року.