Нинішнє скликання парламенту працювало ефективно. Десь місяць. До кінця березня 2022. Саме на початку повномасштабного вторгнення, коли російські війська рвались до Києва.
Тоді існувала домовленість про консенсус. На робочих нарадах сперечалися, аргументували, доводили проекти до довершеності – і голосували всі разом. Багато з прийнятих тоді рішень працюють донині, і ще працюватимуть.
Але коли окупантів відігнали від Києва, у президентському офісі вирішили, що їм ніхто не потрібен, окрім уламків опзж і представників фракцій і груп, які схилились перед офісом.
Їм здавалося, що можна правити вічно. Принижувати парламент, потурати совковим «побасенкам» про нього, ширити образ депутатів з кривого дзеркала «кварталу». Щоб на цьому тлі виглядати рятівниками.
Але вічно так тривати не може. Повернутися до конструктивної роботи президентський офіс не велить. Палицею і криком примусити «слуг» до покори – вже дедалі важче. Тому система ламається.
Результат – параліч. Під час війни. Безвольне керівництво парламенту цьоу потурає, наавіть не намагаючись боротись за суб’єктність.
Це цілком свідома стратегія Банкової. Ситуація в усіх сферах скоро вимагатиме складних рішень. В Україні в часи криз саме парламент завжди знаходив рішення, що виводило ситуацію з глухого кута. Схоже, мета Банкової – цього разу не допустити такого.
Тому Раду делегітимізують. Деякі «слуги», яким здається, що зрозуміли напрям вітру, уже заговорили про необхідність «диктатури». Цей мотив невдовзі може підхопити і Банкова. Під поширення тез про «бездіяльність і неспроможність парламенту» – буде спроба фактичного установлення авторитарного управління. А паралельно зачищають політичне поле від конкурентів.
Але це – шлях поразки. Бо авторитарній країні демократичний світ не допомагатиме. Власних же ресурсів країна не має.
Усе, що перешкоджає отриманню нами допомоги від союзників, має бути припинине.
Усі ігри в диктатуру – зупинені в зародку.
Парламент має повернутися в режим консенсусу початку вторгнення.
Замість уряду-провідника Банкової має постати Уряд національної єдності, незалежний від президентських «5-6 менеджерів».
Це і є те «диво», яке дозволить Україні мобілізувати власні ресурси і отримати допомогу союзників.