Поточна аналітика

Передавши канали «Прямий» і «П’ятий» журналістам, П.Порошенко звів нанівець результат півторарічних підступів команди Зеленського проти Порошенка

Те, що закон № 1780-ІХ «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» був антипорошенківською технологією, здається, зрозуміли всі.
• Дві третини опитаних вважають цей «закон» або витвором заради піару, або боротьбою з опонентами, або спробою переділу під себе медіа-ринку.
Навіть окремі іноземні оглядачі, які довгий час наївно вірили в чисті помисли Зеленського у боротьбі з олігархічним впливом, втратили будь-які ілюзії.
По-перше, тому що для боротьби з близьким до Зеленського олігархом Коломойським не треба ніякого нового закону, чинного Кримінального кодексу достатньо.
• Але не дивлячись на 5,5 млрд.дол., вкрадених у Приватбанку, не дивлячись на кримінальне переслідування Коломойського в США, не дивлячись на санкції Держдепу США проти Коломойського, в Україні Коломойський володіє повною недоторканністю.
По-друге, тому, що неозброєним оком видно ризики суб’єктивних розправ над «олігархами», яких в реєстр олігархів записує очолювана Зеленським РНБО.
По-третє, ці розправи здатні привести до монополізації на ринку ЗМІ. Не треба далеко ходити – Путін починав з вибіркової боротьби з «олігархами», вірніше, з власником незалежного каналу НТВ Володимиром Гусинським. Як відомо, олігархи досі володіють всіма ресурсами Росії, але серед них немає Гусинського і його незалежного каналу.
6 листопада 2021 року американська Atlantic Сouncil розмістила статтю, де навела ще один аргумент, чому цей закон не про боротьбу з олігархами. «У тих, хто вважав, що нещодавно підписаний президентом Зеленським антиолігархічний законопроект ознаменує собою новий початок для України, минулого тижня зруйнувалися надії, коли Національна рада з питань телебачення і радіомовлення оголосила про надання прав на регіональне телебачення.
Загалом за 43 частоти боролися 130 претендентів, але більше третини отримала одна компанія «Аверс», що належить Ігорю Палиці, парламентарію та близькому соратнику олігарха Ігоря Коломойського. Олігарх з неоднозначною репутацією має зв’язки із Зеленським і на початку цього року був підданий санкціям США через звинувачення у «значній корупції».
В останні тижні «Нафтогаз” програв «Укрнафті» 700 мільйонів кубометрів газу на 22 мільярди гривень, а 40% «Укрнафти» належать близьким до олігарха Ігоря Коломойського структур. До цього справа майже три роки лежала в суді. А потім стало відомо, що Господарський суд Києва задовольнив позов компанії Реватіс до ПриватБанку, Мінфіну, Фонду гарантування вкладів, НБУ та Кабміну та визнав недійсними договори купівлі-продажу ПриватБанку (процедура bail-in).
Atlantic Сouncil далі пише, що «те, що мало бути кроком вперед для плюралізму ЗМІ в Україні, таким чином перетворилося на посилення контролю в руках тих, хто і так має занадто велику владу в ЗМІ. Як власник медіагрупи 1+1, що складається з 8 телеканалів із загальною часткою аудиторії близько 20%, Коломойський має значний політичний вплив у сучасній Україні. Його медіа-активи були використані для просування виборчої кампанії президента Зеленського 2019 року, шоу якого раніше транслювали в мережі Коломойського». Видання вказує, що об’єктивне та справедливе застосування положень законопроекту вимагає залучення незалежного органу, а не РНБО, підконтрольна Зеленському. «Без цього він зловісно виглядає як механізм виконавчої влади, спрямований насамперед на зведення рахунків з обраними суперниками, особливо з колишнім президентом України Петром Порошенком» – наголошує Atlantic Сouncil.
Рішення П.Порошенка про продаж акцій каналів «Прямий» і «П’ятий» журналістам, які свої пакети передали в управління телеканалам, що об’єдналися у холдинг «Вільні медіа», це не лише потужний відповідальний хід зі збереження свободи слова в Україні. Це дуже сильний політичний хід, який зводить нанівець роботу команди юристів і технологів Зеленського. Адже Зеленський так надіявся на цей закон, так поспішав з ним (навіть традиційна практика надсилання до Венеціанської комісії найбільш резонансних проектів була знехтувана, а Разумков за надіслання редакції законопроекту у І читанні до Венеціанської комісії втратив посаду).
В умовах, коли за останніми опитуваннями Центру Разумкова, на виборах Зеленського підтримали б 55,6% респондентів, які визначилися із вибором, а Порошенка – 44,4%, робить становище Зеленського плачевним.