Нації перемагають, якщо ясно бачать перед собою високу мету.
Петро Порошенко у колонці для «Української правди» накреслив основі кроки до цієї мети.
Стратегічно шлях до успіху України пролягає через членство у НАТО і ЄС.
Нам у цьому питанні надали величезний кредит, який українці вибороли потом і кров’ю. Тож влада має не намагатися водити партнерів за ніс (там і не таких обламували). А виконувати рекомендації наших європейських союзників для старту таких переговорів. За аналогією: ми виконали майже понад півтори сотні пунктів Плану з візової лібералізації і отримали безвіз. Такий самий підхід і тепер.
- Уже в січні варто переглянути механізм добору кандидатів до Конституційного Суду з посиленням ролі міжнародних експертів при визначенні доброчесності кандидатів, що повністю виправдало себе при формуванні Вищого антикорупційного суду. Ми розробили відповідний законопроект, але на авторстві не наполягаємо – залікуйте його собі і виносьте на голосування.
- Уже в січні вимагаємо зняти обмеження на мовлення патріотичних телеканалів, належним чином відреагувати на антикорупційні розслідування журналістів, а в парламенті – почати цікавитися ще чиєюсь думкою, крім своєї, щоби звикла до гарячих дискусій Рада, не дай Боже, з часом не виродилася в думу, де “не место для дискуссий”.
Війна з росією – це війна не лише за територію, а й за цінності. За права і свободи, за демократію. Це і є наш європейський цивілізаційний вибір.
- Вже очевидно, що після перемоги над росією одним із ключових стане виклик авторитаризму – з урахуванням довоєнної практики безконтрольної монобільшості, помноженої на досвід застосування воєнного стану. Це не тому, що хтось хороший чи поганий. Є об’єктивні закони влади. Лорд Актон колись писав: “Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно”.
Повернення до демократичних процедур буде непростим. Але війна назавжди закрила опцію повернутися до “як було”.
- Візьмемо промисловість і типових донедавна найбільших наповнювачів бюджету. Це була металургія, заводи-гіганти – їхня філософія лишилася нам від срср, вони завдавали шкоди екології, не відповідали технологічному рівню XXI століття, споживали неймовірні обсяги потужностей енергетики.
- Маємо чітко визначити, що варто відновити/побудувати за останнім словом техніки, а що – розібрати на брухт, бо людство вже давно пішло вперед?
- Те, що ми втратили багато що з промисловості ХХ століття, дає нам можливість будувати промисловість з середини ХХІ століття. І в цьому буде конкурентна перевага України.
2022 рік показав, що світ куди більше залежить від нашого збіжжя, аніж від металу. Дефіцит продовольства буде лише зростати, сільгоспземлі та вода вже стали неоціненним стратегічним ресурсом.
Ще приклад, українські надра містять до 10% світових запасів літію. Специфіка взаємин із Китаєм вже спричинила світовий дефіцит чіпів, то чому б не зробити розташування виробничих майданчиків в Україні економічно вигіднішим, ніж в Піднебесній?
Україна будуватиме найпотужнішу армію і військово-промисловий комплекс в Європі – бо ми форпост.
Сучасна національна безпека спирається на власну науку, технології, виробництво. Причому “і собі, і людям”. Українські двигуни в турецьких безпілотниках довели: ми можемо і перспективи великі.
- Світ відчув загрозу авторитарних режимів і почав усвідомлювати помилку беззбройності, тож буде нарощувати м’язи. Україна може бути не лише споживачем в цьому процесі, а й постачальником.
Окремий шанс, який нам відкриває трагедія 2022 року, це відбудова зруйнованих міст і містечок.
- Наші населені пункти переважно росли за інерцією правил і логіки, що була закладена за срср. Звідти теплотраси, що втратами енергії обігрівають траву взимку; застарілий морально і фізично житловий фонд; промзони посеред житлових кварталів; дефіцит зелених насаджень.
- Зруйновані населені пункти потрібно буде не відновлювати, а заново створювати в іншому, сучасному форматі. Нам бракувало духу і фінансів це зробити за попередні десятиліття? 2022 рік підштовхує – починайте це робити зараз, безкомпромісно, за найвищою планкою вимог. Зберігаючи децентралізацію.
Як показує досвід післявоєнної відбудови багатьох держав, вони здатні дуже швидко не лише поставати з попелу, але й ставати новими технологічними гігантами, державами-лідерами.
В нас сьогодні як ніколи є шанс здійснити стрімкий історичний прорив, квантовий стрибок на зовсім інший рівень розвитку. За цей шанс заплачено найвищу ціну… Не маємо права його змарнувати.