Співзасновник і головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман заявив, що виробничі потужності компанії дозволяють щомісяця випускати сотні крилатих ракет FP-5 «Фламінго».
Водночас у відкритому доступі немає переконливих даних, які підтверджували б, що сотні таких ракет щомісяця передаються Силам оборони та застосовуються проти російських військових і промислових об’єктів.
Чому ці можливості ніяк не конвертуються у відповідну кількість системних ударів по російській військовій інфраструктурі?
Але замість відповідей на це питання суспільству пропонують нові, ще масштабніші анонси.
У заявах Fire Point – українська балістична ракета FP-9 та антибалістична система Freyja, основою якої має стати ракета-перехоплювач FP-7.X.
Однак щодо строків реалізації цих проектів, як завжди, також є питання.
Ще в березні Штілерман заявляв, що випробування FP-9 і передача на озброєння планується розпочати на початку літа 2026 року. Тоді повідомлялося, що конструктори завершують роботу над двигуном.
Уже на початку червня з’ясувалося, що для ракети, яка нібито мала невдовзі полетіти на Москву, двигуна… фактично ще немає. За словами самого Штілермана, у компанії було все, «окрім двигуна», випробування якого лише планували провести.
Тепер Штілерман знову повідомляє, що Fire Point завершила розробку власного твердопаливного ракетного двигуна для FP-9. Проект все ще перебуває «на етапі підготовки» до його випробувань. І лише після успішного завершення цього етапу можна буде переходити до льотних тестів самої ракети.
Це приблизно відповідає тому, що заявив Володимир Зеленський: «Ми також працюємо над балістичними ракетами. У нас вже є хороші результати. Ми не дуже багато про них говоримо, бо все ще їх тестуємо».
Зараз Штілерман заявляє, що балістичні ракети FP-9 почнуть уражати цілі на території Росії «вже восени». Щоправда «співзасновниця, CEO і технічна директорка» Fire Point Ірина Терех була обережніша: за її словами, початок застосування FP-9 очікується «до кінця цього року».
Отже, часові горизонти постійно рухаються. Спочатку – початок літа. Потім – літо або початок осені. Далі – бойові випробування восени. Тепер – застосування до кінця року. Наступним етапом цілком може стати чергове пояснення, чому завершення програми переноситься вже на 2027 рік.
Ненормально, коли технічні ризики замовчуються, попередні обіцянки не згадуються, а кожна нова стадія розробки подається як історичний прорив. Інформаційний супровід проектів Fire Point рухається злітає краще, ніж самі ракети.
Тим часом компанія вже виходить далеко за межі ракетної програми. Повідомляється, що Fire Point у 2026 році запустила два супутники та планує збільшити їхню кількість у 2027 році. Компанія також заявляє про створення пан’європейського протиракетного щита та розвиток власної «космічної інфраструктури».
Але поки настане черговий обіцяний «час Ч», цілком імовірно, що Штілерман встигне зайнятися ще якимось масштабним проектом. Наприклад, супутниковим угрупованням, або будівництвом космодрому. Чим не тема для нового піару?
А там можна буде подумати і про політ на Марс. Бо куди ж іще мають летіти ракети, якщо вони ніяк не долетять до Москви?