
В умовах усе більших проблем із дискредитованою діями влади примусовою мобілізацією багатообіцяючі результати продемонстрував з перших місяців добровільний ректутинг.
Лише за перші 3 місяці понад 100 тисяч потенційних новобранців виявили інтерес до понад 8,5 тис вакансій від більш як тисячі підрозділів, що їх розмістили.
Проте влада, дискредитувавши мобілізацію, тепер робить усе, щоб знищити на корені й процес добровільного рекрутингу.
- «Я звернувся до ТЦК уже з відношенням від частини, пройшов ВЛК. Але мені сказали, що за цим відношенням потрапити до того підрозділу… — я не можу”, — розповідає свою історію один із добровольців журналістам – Потім уже на курсах, у моїй навчальній групі виявилось, що більш ніж у половини така ж історія, як і в мене. Люди проходили співбесіди з військовими частинами, отримували відношення. Але його все одно не враховували».
За словами екс-спецпрокурора Сергія Горбатюка, який нині опікується кадрами у 23 окремому стрілецькому батальйоні, який воює на Лиманському напрямку, у них так втратили трьох рекрутів, яких після навчального центру направили до зовсім інших бригад.
- «Ми їх обрали, вони прийшли самі у військкомат, їх направили в навчальний центр. Нам обіцяли, що вони до нас потраплять, але цього не відбулося. Я почав з’ясовувати — всюди телефонував, намагаючись їх забрати, але натомість поважний військовий посадовець мені сказав: «Той, хто обіцяв, що він до вас потрапить, вам свідомо брехав. І нічого ви не зміните».
Водночас добровольці повідомляють про проблеми із якістю і кількістю власне військової підготовки в навчальних частинах під час і без того обмеженого часу на таку підготовку.
Зокрема, нещодавно з цього приводу з’явився допис колишнього ув’язненого терористів у донецькій «Ізоляції» та письменника Станіслава Асєєва.
- «… нашу групу новобранців привезли до учбового центру, умови в якому швидше нагадували поєднання тубдиспансеру та СІЗО… Ми просто довільно кочували від одного взводу до іншого, займалися збором сміття, заготовкою дров, сортуванням піддонів, аж доти, доки мені при сприянні Генштабу не вдалося зустрітися із командиром частини. Він дозволив поставити “питання, які турбують”: – Я доброволець, який за місяць має поїхати на “нуль”. Питання таке: чому я вже тиждень збираю обгортки від цукерок територією частини? Де навчання? У відповідь я почув, що навчальний процес починається “згідно з відповідним наказом”, якого немає. Отже, залучити до навчання нас не мають права. Коли і чи буде цей наказ взагалі саме в цій частині сказати не може ніхто, як, власне, і чому ТЦК привіз нас саме зараз і саме сюди. В сухому залишку: поки чекаємо на наказ, продовжуємо збирати обгортки та сортувати піддони… Другий учбовий центр вже нагадував повноцінну колонію: навчання за деякий час тут таки стартувало, що офіційно відкрило двері до роби, сокири та 15-годинних нарядів на дрова та кухню».
Жодні, навіть найкращі закони чи репресивні заходи не зможуть компенсувати нездатності влади робити висновки із власних провалів.
У першу чергу ставка має робитися на добровільне поповнення лав ЗСУ, відновленні та зміцненні довіри громадян до держави.
І добровольці, і мобілізовані мають якісно готуватися до війни, а не «фарбувати траву».
Натомість нинішня демотивація українських громадян поєднана із посиленням примусу вестиме у першу чергу до корупції, а не згуртування суспільства на боротьбу з ворогом.
Виникає питання: влада свідомо грає на поразку України – чи «просто» живиться з корупції, і ризики для держави її не цікавлять?
