Минули часи, коли москва виламувала руки центральноазійським державам у питаннях експорту та транзиту їх газу до України та ЄС.
Після того, як росія стала ізгоєм на європейському ринку газу, а потім отримала відкоша й від Китаю щодо своїх планів нарощування експорту, прийшов час Ашгабату.
Днями у МЗС Туркменістану заявили, що ініціативи москви про фактичний реекспорт російського газу через газогін Туркменістан-Китай є неприйнятними з огляду на власні інтереси цієї країни.
“До існуючої схеми розподілу обсягів газу, що поставляється до Китаю, плани щодо розширення складу учасників проекту газопроводу “Туркменістан — Китай” не входять”.
Щоб зрозуміти, що відбулося і чому це контрольний постріл в голову російському газовому експорту варто пам’ятати про наступне.
Минулого року російський “Газпром” продав за кордон мінімальний обсяг газу від часу останніх років СРСР менше 100 млрд кубометрів і за прогнозами у 2023 році цей показник буде ще принаймні вдвічі меншим – 50 млрд м3.
Китай, на який так розраховували в москві, закупить цьогоріч щонайбільше 22 млрд м3 російського газу, що не набагато більше минулорічних обсягів, але в будь-якому разі у 7-8 разів менше, аніж раніше йшло до Європи.
Спроба домовитися з Пекіном про збільшення поставок до 100 млрд кубів на рік та будівництво газопроводу “Сила Сибіру-2” виявилася безрезультатною. У березні 2023 року Сі Цзіньпін під час зустрічі з путіним так і не затвердив довгоочікуваного газового контракту, який, як стверджував російський президент, практично узгоджений.
Натомість Пекін дав згоду на будівництво нового газопроводу із Туркменістану, яким імпортуватиметься 30 млрд м3 газу додатково. Навіть попри те, що туркменський газ коштує Китаю на 30% дорожче за російський.
У 2022 році трьома існуючими трубопроводами Китай імпортував з Туркменістану 35 млрд м3 газу на $10,3 млрд, тоді як з рф через “Силу Сибіру” лише 16 млрд м3 на $4 млрд.
Разом із Туркменістаном газ до КНР трубопроводом, який збудували “Туркменгаз” та китайська CNPC постачають Казахстан та Узбекистан.
І в рф в умовах втрати ринків збуту в Європі та відмови Китаю від «Сили Сибіру-2» сподівалися бодай на схему із нарощування постачання власного газу до Центральної Азії старими радянськими газогонами. А зайві обсяги, що виникатимуть у цих країнах передбачалося експортувати до КНР.
Однак тепер москва у цілковитій залежності від доброї волі Туркменістану. А у цієї країни й без росії є одній з найбільших запасів газу у світі, які їй допомагає розробляти той же Китай. І прихід російського газу на ринок Центральної Азії Ашгабату аж ніяк не потрібний.