Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш оприлюднив дані щодо військової підтримки цієї країною України.
Він заявив, що Варшава допомагає у трьох сферах: передача озброєння, навчання українських військових і логістична підтримка – тобто обслуговування хабу у Ясьонці, через який до України надходять військова та гуманітарна допомога.
За 2022 та 2023 роки Польща передала допомогу Україні на 15 мільярдів злотих, що близько €3,5 мільярда. З 2024 року Польща витратила на допомогу Україні ще 1,5 мільярда злотих, або близько €349 млн. За словами Косіняка-Камиша, таке зменшення дотацій пов’язане передусім з вичерпанням польських запасів.
За оприлюдненою мінстром інформацією, у 2022 та 2023 роках Польща передала Україні танки Т72, PT-91 та Leopard 2A4; бронетранспортери та бойові машини піхоти «Росомах», БРДМ та BWP-1; артилерійське обладнання: AHS КРАБ, 2S1 «Гвоздика», BM21, 120-мм та 60-мм міномети; безпілотні літальні апарати Warmate та FlyEye; літаки МіГ-29; гелікоптери Мі-24; та зенітно-ракетний комплекс WEGA С-200.
Польща перебуває на першому місці серед усіх кран за розмірами наданих Україні танків (318), майже втричі перевищуючи результат наступного найближчого донора – Нідерландів (108).
З 2024 року Польща передавала Україні ракети PAC-3 для системи Patriot, безпілотний комплекс «Scan Eagle», ракети, авіаційні бомби, протитанкові керовані ракети, постріли для гранатометів, обладнання, аксесуари та запасні частини для авіаційної та бронетанкової техніки та зенітних систем «НЕВА», а також: боєприпаси для танків, артилерії та мінометів та індивідуальне спорядження солдатів.
Косіняк-Камиш підтвердив, що Польща передала навесні Україні ракети PAC-3 до Patriot. Він зазначив, що це рішення ухвалили на прохання генсека НАТО, командування EUCOM та Верховного головнокомандувача об’єднаних сил НАТО в Європі після консультацій із країнами-користувачами Patriot.
Політик застеріг від пошуку ворога в Україні, наголосивши, що справжня загроза для Польщі походить від росії. «Це росія напала на Україну і саме вона здійснює провокації щодо інших держав. Це російські безпілотники порушували польський повітряний простір. Саме від українців ми часто отримуємо інформацію про потенційні загрози для безпеки Польщі. Ми співпрацюємо з Україною, щоб впроваджувати в польській армії їхній бойовий досвід», – заявив він.
Прем’єр Туск також закликав політиків не використовувати тему підтримки України для внутрішньополітичної боротьби, наголосивши, що вона безпосередньо стосується безпеки Польщі. «Можна дискутувати про історію, про взаємні відносини, можна обговорювати, якою мірою слід допомагати мігрантам і біженцям у Польщі. Але не можна ставити під загрозу нашу співпрацю з Україною в її обороні від російської агресії», – додав він.
Можна сказати, що польський міністр навіть трохи занизив розміри наданої Україні допомоги. Відповідно до інформації Кільського інституту світової економіки, який веде скрупульозний підрахунок наданої Україні допомоги, загальна допомога, виділена Польщею Україні становить €5,86 млрд, що вистуває Польщу на 13 місце серед країн ЄС та США. При цьому лише військова допомога, виділена Польщею, становить €4,45 млрд, фінансова – €0,91 млрд, гуманітарна – €0,50 млрд. До цього слід додати частку допомоги, виїдену Потщею в рамках ЄС (включаючи макроекономічну допомогу, ЄІБ) – €3,37 млрд.
У відсотках від ВВП країни 2021 року це лише 1,02%. Для порівняння: допомога Данії становить 3,27% від її ВВП 2021 р., Естонії – 3,06%. Щоправда, це більше ніж розмір допомоги, виділеної Німеччиною (0,83% від ВВП 2021 року) чи Францією (0,32%).
Ці цифри нагадують про реальний масштаб внеску Польщі у здатність України вистояти у найважчі місяці та роки війни. Сотні танків і бронемашин, артилерія, літаки, боєприпаси, ракети для Patriot, підготовка українських військових і забезпечення роботи ключового логістичного хабу у Ясьонці – усе це було і залишається частиною української обороноздатності.
Саме тому сьогодні особливо небезпечно дозволити, щоб українсько-польські відносини остаточно стали заручником історичних суперечок, емоційних заяв та внутрішньополітичної боротьби по обидва боки кордону.
Україна має право відстоювати власний погляд на свою історію і не повинна приймати ультимативних вимог щодо національної пам’яті. Але відстоювати національну гідність – не означає провокувати нові конфлікти з одним із найважливіших союзників.
Чинна українська влада повинна нарешті зрозуміти: відносини з Польщею не можуть залежати від настрою Зеленського, чергового інформаційного скандалу чи особистих симпатій між політиками. Потрібна системна державна політика – постійний політичний діалог, координація між урядами, парламентами і міністерствами оборони, розширення спільних оборонних виробництв, гарантування стабільної роботи логістичних маршрутів і чесне врегулювання складних історичних питань. Українська влада має не вимагати від партнерів безумовної підтримки, а щодня працювати над збереженням довіри до України.
Досвід останніх чотирьох років доводить: Польща потрібна Україні не як ситуативний донор, а як довгостроковий стратегічний партнер у протистоянні росії, відбудові країни та європейській і євроатлантичній інтеграції.
Розтратити цей капітал через непрофесійну дипломатію було б безвідповідально.