Поточна аналітика

Попри гучні заяви про «боротьбу з олігархами», з санкційного списку РНБО зникли топ-контрабандисти України

Боротися з контрабандистами через РНБО і санкції – це вирок правоохоронній системі, яка не може в установленому порядку виявити злочини і добитися притягнення до відповідальності за їх вчинення.

Але якби цього було мало, санкції є не механізмом «відновлення справедливості», а засобом кримінальної «конкуренції».

До прикладу, чому у списку немає спонсорів партії СН, статки яких з контрабанди? Чому там немає Вадима Слюсарєва, екс-помічника Пшонки, екс-радника екс-першого заступника керівника Офісу президента Сергія Трофімова? Адже це контрабандист, про якого постійно говорять розслідувачі. Може, тому, що він спонсор партії, який брав активну участь у формуванні списків СН на виборах у Харківський області і який завів у парламент кілька своїх депутатів – Одарченка, Бакумова?

Чому у санкційних списках нема Віталія Булюка, одного з ключових спонсорів СН, куратора СН на виборах у Херсонській області, відомого своєю проросійською позицією (раніше він був у блоці Н. Вітренко)? Кума одіозного Калетника і екс-керівника Херсонської митниці. До слова, Катя Гандзюк називала Булюка ймовірним замовником замаху на неї; екс-керівник Херсонської області, кум Калетника.

Чому у списках немає Ростислава Семенцова, бізнесмена, який контролює значний контрабандний потік в Одесі? Може із-за брата екс-начальника Департаменту захисту економіки Нацполіціі Одеської області Олексія Семенцова – нині депутата облради від «Слуги народу»?

Але головне – чому там немає Іллі Павлюка, народного депутата від «Слуги народу», якого чернівецькі ЗМІ інакше як королем контрабанди не називають? Може, контроль Павлюком чверті депутатів фракції СН у ВРУ дає імунітет?

Зеленський має людям пояснити, чому така селективність у санкціях проти контрабандистів. Бо виходить близько до оригіналу: «друзям-контрабандистам все, конкурентам – санкції».