Поточна аналітика

Потрібен європейський закон про медіа, а не механізм контрабанди русского міра

Однією з семи передумов для початку перегорів Євросоюзу з Україною щодо повноправного членства є приведення у відповідність до Директив ЄС законодавства про медіа.

Щодо проголосованого у першому читанні проекту закон про медіа (№2693-д) існує забагато питань і щодо дотримання свободи слова в умовах сьогоднішньої України, і особливо – щодо захисту українського інформаційного простору .

У документі Нацраді надано право призупиняти роботу ЗМІ (включно з онлайн-медіа) без рішення суду. Що в світлі монополізації телеефіру «загальнонаціональним телемарафоном» та блокування опозиційних телеканалів, є черговим кроком до зачистки інфопростору від «незручних» для влади ЗМІ.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення отримає можливості репресій не тільки щодо телерадіомовників, а й щодо будь-якої інформаційної діяльності, включно з поширенням інформації друкованими ЗМІ, незареєстрованими онлайн-медіа, блогерами й дописувачами соціальних мереж.

  • Щоб цього не сталося, необхідно чітко виписати критерії, які дозволяють вживати дії проти медіа – колабораціонізм, вихваляння ворога тощо – і вичерпними визначеннями.

Водночас, експерти уже неодноразово наголошували на тому, що низка норм законопроекту значно посилює залежність самої Нацради від глави держави.

  • Якщо у минулій редакції законопроекту була конкурсна комісія, яка надає кілька кандидатур у члени Нацради, то тепер президент може висувати і призначати у Нацраду кого захоче.

Положення законопроекту щодо можливості виконання обов’язків членом (членами) Національної ради до дня призначення нового члена (членів) фактично закладає підґрунтя для невизначеного строку продовження повноважень.

  • Положення ч. 1 ст. 89 проекту, згідно з яким «держава забезпечує належне фінансування діяльності Національної ради, яке забезпечує її незалежність», виглядає декларативним, оскільки не встановлює реальних гарантій незалежності Національної ради.

Також експерти нарікають на те, що звужується чинне законодавство про мовні квоти на українські пісні. Адже у новому варіанті законопроєкту до значних порушень в аудіовізуальних медіа зараховано: “9) порушення більш як на 10% вимог щодо обсягів європейського та/або національного продукту”. Отже, штрафи за порушення квот на українські пісні на радіо застосовуватимуться лише за перевищення цих відсотків.

Законопроект передбачає затвердження Національною радою спільно з Антимонопольним комітетом методики визначення ринків у сфері аудіовізуальних медіа.

  • Проте, це суперечить п. 11 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», згідно з яким проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідного рішення (розпорядження) відноситься до повноважень АМКУ.

Саме тому законопроект уже тримав критичні коментарі в США та ЄС.

Враховуючи заяву від 2.08.22 генерального директора Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Наталії Форсюк про те, що Україна направить нову редакцію законопроєкту щодо медіа для оцінки у Європейську комісію, а також що рекомендації Єврокомісії щодо законопроєкту «обов’язково врахують до їх ухвалення у парламенті», необхідно розглядати цей проект виключно після висновків цих інституцій і з урахуваням їхньої позиції.